Який правий ти був, Тарасе,
Коли писав оті рядки –
Цим світом правлять ... невігласи
А ми, з тяжкої їх руки
В попихачах і свинопасах….
Піддався лиху цілий світ
В дурмані цілі покоління
Загублених, підступних літ -
Нема від байстрюків спасіння
Суціль лише колючий дріт
Із їхніх справ. І Слово Боже
Неначе мохом поросло
Проси-проси… не допоможе
Лиш розпіарюється зло
І злий язик, мов помело
У кукіль в’яже все вороже
Моральні виродки…жлоби...
І ненаситні байстрючата !
Забули ви – співала мати
Вам… Української доби…
Та вам лишень все жерти й спати…
За півкопійки продали
Свою безмовну Україну
І все братаєтесь, коли
Вам треба їхать на чужину
Поклони бить за копійчину…
Та братству тому слово СМЕРТЬ
І кров одвічного народу
Що вже «наївся» вами вщерть
Забувши Волю і Свободу
Якого племені і роду…
Поначіплявши дукачів
На тронах атласних воссіли
А там… Що славного зробили?
Чи вже не до плугатарів
Які для вас врожай скосили?
Бо очі влада застилА
І крадені у люду статки
Що все скрегоче й шиє латки
Та все ще терпить, не вола…
Видать, ще черга не дійшла
Вам шкуру драть за ваші кпини…
За все. За згублених навік.
Побійтеся. Швидкої днини
За горе, біль, за страх калік –
Вкраїни доньок і синів
Й за те, що «брат» ваш натворив
Вам прийде край. І ваші пси
Пани, панята, їх васали
Що нашу землю прожирали
Пощезнуть. І у всій красі
Постане вільна Україна
Козацький край, одна-єдина
Що мила серцю і душі
Впадуть невольницькі кайдани
Посходять зерна доброти
Земля страшні загоїть рани
І ЯСА впаде з темноти….
До Покрови…
Одеса 08.10.2016 року
