Так було круто опівночі
тебе любити.
І подивитись в твої очі -
програти в битві.
Вино дешеве і гітара,
Високий Замок.
І бути майже справжня пара
лиш під ранок.
Сміятись голосно в кімнаті
та й хоч на кухні.
Ми були щирі і завзяті,
а страх - відсутній.
І круто було на колінах
твоїх поспати.
І говорити без упину :
"Коли в Карпати?"
І есемеску так чекати
чи "клік" вконтакті.
...І знову й знов собі брехати,
що сльози варті.
І що ця сварка - це остання,
й мене ти любиш!
Але мене моє кохання
вело до згуби.
І як ставали очі твої
мені отрута.
А всесвіт, де ми тільки двоє,
зв'язали пута.
Бо я і знати не хотіла
про твоїх інших.
Близь тебе я ламала крила
свої все більше.
...Пройшли і сльози, і образи -
так просто й тупо...
І не мені тепер розказуй,
як було круто.
