Запах квітів приносить у душу весну,
Я радію, бо мене розбудив він зі сну.
Гріє серце і тіло сонце весняне,
Вернися до мене , прошу. коханий.
Вернися назавжди, теплом поділися,
До мене привітно і ніжно всміхнися,
Зігрій мою душу, мене пригорни,
Розлуку нестерпну навік прожени.
Розлука так часто лиє дощами,
Стає поміж нами і градом, й снігами,
Вона як той злодій, підступна й ворожа,
Та знай, що кохання її переможе.
Та знай, що у мене є зброя - любов,
Вона ніби гасне й спалахує знов,
Вона, як ті квіти, що довго цвітуть,
Що щастя і смуток у душу несуть.
Коли щастя - довкола усе посміхнеться,
Весна у красиве вбрання зодягнеться.
І я задоволена цвітом весною,
Коли поспішаю на зустріч з тобою.
Як смуток загляне негадано в очі,
Я довго не спатиму посеред ночі,
Бо тьма і весну, і красу заховає,
І серце затужить - воно не співає.
А ти принеси мені в душу весну,
Щоб я прокидалась з самтнього сну,
Щоб сонце світило, не було печалі,
І ще сотні весен щоб ми зустрічали.
P.S. Коли довго не бачу, не чую, не відчуваю тебе, то серце ніби розривається на дрібні частини, які затьмарюють і сонце, і весну. А ще боляче бачити тебе зовсім недалеко і не мати можливості відчути дотику рук, погляду очей, твого тепла - тоді я нестерпно страждаю, тоді кляну я кохання, яке без мого дозволу увійшло у моє серце чомусь ще й надовго. Якщо любиш - то подаруй мені справжню весну, таку прекрасну і милу, таку довгожданну і запахом квітів. Бо іншої весни без тебе я не хочу.
ID:
691324
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.09.2016 17:52:10
© дата внесення змiн: 05.10.2016 15:28:07
автор: Оксана Лащик
Вкажіть причину вашої скарги
|
