В ті останні миті життя земного-
За місяць до надгробного прощання-
Я одне лише Тобі відповіла
На:"Я никогда не вернусь домой!"-
"Не хочу быть вдовой!"
Але це нам не допомогло!
Тебе немає кілька зим
І літ зі мною,я Тебе не забуваю,
Часто ранок чи вечір зі слізьми зустрічаю!
Прости мені,прости,
Що тривожу Твою нетлінну душу!
Здавалося,що ми будемо
Довго-довго разом жити
І не роз"єднати нас,не розлучити!
Я все плачу,плачу
І сліз у мене не вистачає!
Навіщо так страждаю?!
Адже Тебе не повернути!
3.09.2016р.
Зою!!!Щира,добра жінко! Тримайтеся!!! Ви сильна! Життя йде далі,губіть печалі....Життя Вам дає випробування це доля...на жаль ,та ви мужня надійтеся на краще! Бережіть себе все буде добре! Успіхів вам!!!
Я не можу знайти слів, крім тих, що треба жити далі. З любов'ю в серці, з вірою у воскресіння, яке обов'язково буде. Всі, хто загинув за свободу свого народу - я вірю, що мають надію на воскресіння. А ми, хто тут лишився, маємо своїм життям прокладати Богові дорогу для наближення того заповітного часу.
Зоя Енеївна відповів на коментар ПВО, 27.09.2016 - 21:39
Зоєчко, дорогенька! Життя є життя, воно диктує нам свої закони, а ми лише виконавці того, що нам намічено. Ви ж сама усвідомлюєте: Тебе не повернути! А значить, так мусило бути.Зараз Ви маєте виконати місію за двох. Тримайтеся, ми з Вами.