плющі
накинули мантії пишні –
темно-зелені плащі розкішні,
з чорним флісом у складках тіней –
на металеві прозірчасті
чотиригранні опори
високовольтних ліній…
хто народжений любити і прикрашати –
завжди знайде на кого повішати
своїх піклувань королівські шати
27.09.2016
Коротко, але заставляє аналізувати... з одного боку, плющ прикрашає і турбується про опору, а з іншого - він без неї не може, вона створює його основу... Дякую, Вам.
ТУРБОТА -
2. Увага до чиїхось потреб; піклування про кого-, що-небудь. Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26);
але Ви праві,праві - піклування куди краще... дякую
окрім того, потреба кимось піклуватися-перейматися, тобто любити-прикрашати - це таки ТУРБОТА того, в кому живе, бо вроджена, така потреба... потреба любити.. - хіба ні?
ні, турбота має лиш одне значення. те, друге, що зазвичай виступає як основне – помилкове, бо прийшло з помилкового російського "забота" ( те саме, що турбота, в них також розуміється помилково )
ні... ні піклування, ні опікування, ні пошанівок як і побивання-вболівання - тут не те... а от ТУРБО́ТА (дбання про чиїсь потреби) - підходить все таки більше, чим піклування (як ніби матері дитиною чи когось сильнішого слабшим)... у тексті йдеться про "дбання про чиюсь і свою поьребу - плющ ХОЧЕ когось будь заткати-зігріти-прикрасити... не може себе утримати від тієї своєї турботи - хоч вона зовсім байдужа металевій опорі, бо опора не знає, якою може бути - і стала - царственно-прекрасною у плющевому розкішному плащі... тут про турботу як внутрішню організацію, вроджену потребу турбуватися кимось(не обов"язково піклуватися чи опікуватися) - не обов"язково слабшим чи залежним, а так - щоб "прикрашати" світ...
щодо Академічного тлумачного словника - я знаю, що обрусачення України було державною політикою кацапів-більшовиків, неозброєним оком це видно у перекладних словниках рос-укр особливо, але якщо відмовитися вірити 11-томнику, то ми втратимо єдиного арбітра і тоді доведеться бути слухняною всім, і всім догодити, що неможливо зовсім, бо тому те не подобається - іншому навпаки... Ви ж знаєте - я орієнтуюсь на відчуття, аналізуючи слова, які мені потрібні в ситуації, але я не проти Ваших порад - пишіть, Ви часто маєте рацію...