Наше тіло - як храм,
А душа - як частина Бога,
Що відкриті вітрам
І триває життя облога.
Хтось будує дзвіниці,
Та повсюди колони, фрески.
І не бачить різниці
З кого брать благодійні внески.
А буває і навпаки,
Ті що поглядом в небо лише.
Те дається взнаки,
Мов наосліп події життя пише.
Один дотик гармоніі,
Бо вона є всьому взірець.
Душ і тіл - симфонії,
Як задумав колись Творець
Гарний вiрш, Iрин Ка. Дуже мудрi роздуми, таке фiлософське переосмислення життя.
Тiльки от у вас у 1 i у 2 рядку слово "як" повторюеться. Якось воно не зовсiм звучить. Може вам у 2 рядку замiнити його на "це" - "А душа - це частина Бога". А також у 6 рядку набагато частiше вживають слово "усюди", нiж "повсюди". А у 11 рядку ви написали слова "в знаки" окремо, а правильнiше вживати разом - "взнаки". А також у вас у 12 рядку у словi "життя" змiнюеться наголос, при звучаннi наголос падае на перший склад. Може вам у цьому рядку слово "життя" трохи вперед перенести - "Мов життя наослiп подii пише".
Дякую Дмитре за уважне прочитання та аналіз мого вірша, деякі Ваші зауваження слушні. Слово як навмисно використала дав рази, бо на мій погляд так яскравіше звучить. Рада Вам
Дуже мудрi роздуми, таке фiлософське переосмислення життя.
