Ненавиджу цю ностальгію.
Бо як завжди невчасно,
Коли усе прекрасно,
Дає дурну надію.
Нагадує про очі,
Почервонілі щоки,
Бо не пройшло й пів року,
Як плакала поночі.
Про те тепло розмов
Про спільні інтереси.
Це, як в сценарій п’єси
Флешбек вписати знов.
Ті самі кращі вірші
Про сум і про печаль.
Виток робить спіраль
І мені знову гірше.
Печаль п’є алкоголь,
В її руці цигарка.
Це вічна володарка
Моїх кілько неволь.
Нагадує про себе
Зрадливими думками,
Віршовими рядками
Й сльозами без потреби.
І дихає минулим,
Що ніби вже й забулось,
Згадала і незчулась,
Як плачу за відбулим.
