|
Осінній вечір, дощ не забарився,
Заснуло місто, світять ліхтарі,
Шматочок літа, може, десь лишився,
Та в нашім краї дують вже вітри.
Для танцю рано – листя вже кружляє,
Для сонця пізно – жарко на душі,
Це погляд твій мене не полишає,
І доторк твій ще й досі на щоці.
Завмер і час, застигло все довкола,
Пташки вже не співають радісні пісні,
Мені чомусь ця осінь так знайома…
Невже була в ній десь я уві сні?
Та ні. Здається. Просто все по колу,
Ізнов журба і знов ця далеч міст,
Подумать не змогла би я ніколи,
Що так захочу написати лист.
Я можу подзвонити, зайти в соцмережу,
Я можу усе кинуть і приїхать,
Та все-одно всього я не скажу,
Коли ти поряд важко мені дихать.
Я краще напишу, вміщу усі думки,
Скажу про те, чого я так боюся,
Я поділюсь минулим залюбки,
Черкну про те, за що молюся.
Чому я так? Питай… я відповім.
Лиш не одразу, спершу я заплачу.
Ти вже давно у серденьку моїм,
Твою любов так чітко бачу.
Тримай за руку, ніжно притуляй,
Осінній тузі не давай надії,
Мені єдиній ти пообіцяй
У холодній, майже зимній днині,
Що будеш поряд, завше будеш мій,
І без причини дарувати квіти,
Ти будеш ніби із країни мрій,
Що я створила, як були ми діти.
Одягнеш в сукню, білу як сніги,
Промовим клятву, як востаннє,
І будуть сльози навкруги,
І наше зміцниться кохання.
І кожен злет… він буде спільним,
Падіння кожне ми переживемо,
І аромат твій так і буде хмільним,
І ми ніколи не пізнаєм щему.
Люблю тебе, люблю твої повіки,
Люблю обійми, лагідні як шовк,
Люблю тебе, бо ти – єдині ліки…
Лікуй, бо вже і лист пожовк…
ID:
690191
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 22.09.2016 16:12:24
© дата внесення змiн: 22.09.2016 21:22:20
автор: Yuliia Opanasiuk-Borovska
Вкажіть причину вашої скарги
|
