Олексі Удайко
Старі дуби у сивому тумані
Бентежать, певно, душу не одну.
Про що їх думи, тихі і незнані?
І скільки літ стрічають так весну?
Дуби, мов люди. З кожним днем сильніші
Й вільніші… Я про тих людей,
Які душею, серцем красивіші
І не зреклися твердості ідей.
Вони цінують понад все свободу.
У пишних кронах мудрість і краса,
І сила й міць слов’янського народу,
Яка повік в потомках не згаса.
І часом у годину свого смутку
Так хочеться з дубами помовчать…
З всього свого життєвого набутку
Обрати волю! Й з нею все почать.
Дуби, мов вчені... З дня на день дурніші,
Та як прожити молоді без них?
Вони ж бо знають, де пізнання ніші,
А де відкрить резерв для молодих!
Ось і снують по світу двоє в парі -
І сивий старець, й легінь молодий,
Щоб показати світу й кожній "тварі" -
Альянс той не такий уже й дурний!
Так, не дурний, а майже ідеальний.
Один одного виручать не раз...
Напише курсові той, геніальний,
Щоб з кимось подолати перелаз))
Та все-таки сказати правду треба,
Що молоді без вчених нікуди!
Не відкривати ж знов велосипеда?
Й не бігти ж за порадою "в дуби".
Дякую за експромт, найвченіший дубе і найкрОновіший поете.
Дозвольте вам цей вірш присвятити.
Гарний вiрш, Олено. Дiйсно, до дубiв люди завжди повагу мали, у народнiй творчостi iх використовували. Он пiснi ще е: "За туманом нiчого не видно. Тiльки видно дуба зеленого" або "Ой, на горi два дубки".
Ну, тут можна було б придратися, що слов'янський народ не один, а iх аж 14, ну, ладно, звучить красиво, чого там. Все одно всi слов'янськi народи - родичi. Навiть у росiян не у всiх же рабська психологiя - були ж i у них люди, якi повагу викликають - Омелян Пугачов, Стенька Разiн, Iван Болотников. От у вас 5 рядок набагато довший у порiвняннi з 7. Може вам у 5 рядку деякi слова змiнити - "Дуби, мов люди. Щодня вони сильнiшi".