Я хочу відпочити від думок
Сумних, веселих, добрих, злих, мрійливих…
Я двері замикаю на замок
І не впущу ні гидких, ні вродливих.
Я тих, далеких, також віджену,
Нехай вони мені не заважають.
І близьких тих компанію шумну,
Що так і лізуть- совісті не мають.
І вас, думки шановні, благородні,
Попрошу вийти, зачинити двері.
Я не кажу, що ви вже старомодні,
Пригодитесь, можливо, в іншій сфері.
Виходьте, думи, світло ще горить,
Ввімкнула вам, щоб ви не заблудили.
Нехай собі болить, нехай щемить.
Ідіть, ідіть, бо ви мене втомили.
І не ходіть за мною пліч-о-пліч.
Нарешті… спокій… Заховалася у ніч.
