Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Знай, у мене одне життя… - ВІРШ

logo
Ніна Незламна: Знай, у мене одне життя… - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 10
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Знай, у мене одне життя…

Ніна Незламна :: Знай, у мене одне життя…
             Літо! Яка чудова пора року!
   Між схилами гір виднілась вузенька доріжка, вздовж неї майже лежала висока шовкова трава.А поряд в урвищі, донизу поспішала річка. Вода чиста й прозора, блистіла на сонці, яке ледь-ледь проникало поміж гілок дерев. Пишні ялини і смереки величаво позирали вниз, немов спостерігали.
Іванко з Марічкою, взявшись за руки, спускалися до низу, це тут проходила доріжка між двома селами. Ото підуть в гори прогулятись,а доріжки завузькі,той вже йдуть обнявшись,щоб часом не впасти в урвище.
  Карпатський край! Тут така краса,очей не відвести,хоч і зросли в цій місцевості, все ж кожен раз вдивлялися в природу,  яка причаровувала їх. Він нарвав букет квітів і вручив їй:
-Ну ,що Марічко скоро поберемося?
- Мабуть так,- вона мило всміхалася, а він цілував і майже щоразу обіймаючи говорив,що вона найкраща.
 Свято Івана купала завжди проходило біля річки,де можна навіть було скупатися. Дівчата плели віночки на них ставили свічку і клали  їх в воду,звичайно ж хлопці ловили ,чий він, то вже його  дівчина. Марійчин вінок здавалось стояв на місці та раптово бистра річка  почала крутити  ним, підхопила і понесла течією. Іванко вже доганяв його,заходив у воду по самі груди, а вода в річці немов гралася з ним,підкосила його течією…. Ноги звело,не міг ними пошевелити,а тим паче пливти….
Вона  майже відразу кинулася в річку… Хлопці зупинили її, допомогли йому вибратися.А вінок наче тікав,перевертався, то ховався,то виринав з води.
Марічка  взяла з букета ромашку,барвінок,м `яту,волошки і  швидко сплела вінок, вже сама одягла на голову своєму коханому.
- Ну, що ти! Я знаю,ти мій і все буде добре.. Вишиванку  ж подарувала… Чому опустив голову?!
  Він давно вважав її своєю дівчиною,дуже подобалася йому, ці п`ять кілометрів між їхніми селами не завадили для зустрічей. Їхні батьки знали про цю дружбу,ніхто з них  не заперечував,колись разом навчалися в школі.
   Ще тоді…  Як малими ….  Марічка та Іванко часто до школи йшли разом,бо дорога до містечка була далека. Він зустрічав її на долині і вже   чимчикувати було веселіше. В школі  часом трохи був незграбним, з нього сміялись дівчата та вона лише осторонь подивлялася,намагалася в цей час десь відійти. Але тишком – нишком придивлялася, він подобався їй.
Бувало  в теплу пору на свята і на вечорниці сходилося не одне село, трохи молоді було.  Він намагався завчасно зустрічати Марічку і тільки з нею проводив час.
Ось, вже  й призвали його до війська. Гуляла молодь, весело награвали музики та тільки Іван не відводив очей від Марічки. Весь час її запитував і говорив:
- В тебе все добре? Ну! Посміхнися!
  Вона вечорами вишивала рушники і писала листи. Він служив під Львовом, тішилася,що недалеко.
  Вже відслуживши службу,Іван зрозумів, що ті карі очі, не дають спокою. Що покохав її  і  був впевнений, кращої за неї немає. Тож поспішав на всі вечорниці, хоча вдома роботи вистачало. Його батько  працював в Польщі  водієм – дальнобійником, вдома бував рідко. Тож Іван був за господаря.
  Звістка про Майдан облетіла всі міста і села. Дехто з молоді,які навчалися, вже були там. І тривожні вісті навівали сумні думки. В Києві відбувалися страшні події. По селах тільки й мови, що це війна.
Всі оплакували  Небесну сотню, тих хто загинув на Майдані.  Україна здригалася від болю. Не було такої хатини, щоб хтось не молився, щоб якнайшвидше закінчилася війна.
 Та минав час….  Забрали Крим… Заворушення на Сході.І вже Росія в дві області вводила свої війська.
 Влітку почалась мобілізація. Іванові теж принесли повістку, змарнів. Та все ж, згодом взявши себе в руки,поспішав на побачення. Марічка дізнавшись,розплакалась,цілувала чоло, очі, ніжно обіймала. Занурилася в його обійми, нічого не боялася, бо щиро кохала  і тільки промовляла,
- Ти мій…
 Трохи соромлячись, він не знав ,як поводитися та все ж пристрасно цілував.
  Цей вечір не зміг зупинити їхні почуття.Тільки дерева й квіти знали про їх кохання,які вони щасливі,як провели першу ніч….
   Похмурий ранок… Та коли проводжав її додому, вже перегукувалися й заводили пісні птахи.Поцілувавши сказав,
-Люба … Знай у мене одне життя…  І я хочу його прожити з тобою,бо віым серцем  кохаю тебе. Сподіваюся все буде добре,тож дочекайся мене.
 Марічці кожен день здавався місяцем,а місяць роком. Кожен вечір стояла біля ікони, просила,благала Бога,щоб повернувся живим.
  Минуло три місяці... За цей час отримала тільки два листи, які прийшли з Луганщини. Писав, що мали їх перекидати під Донецьк.Журилася... А дзвонити сюди, хто додзвониться?  Майже завжди немає  мережі.
Коли приїжджала у містечко,часом йшли гудки але ніхто не відповідав. Одного разу й завітала до магазину, роздивлялася дитячі речі. Те дитя, що носила під серцем, вже скоро  про себе мало заявити.
  Минав час…  Горить земля на Донбасі,на Луганщині… Гатять ГРАДИ,ГАУБИЦІ і вже пішли ТАНКИ …..
 І знову мобілізація… По селах і містах України скрізь хоронять героїв. Дуже тяжкі бої на фронті. В селі, де жила  Марічка,  теж відбувся похорон та матиїй  заборонила туди йти. Крики і стогони лунали  до самих вершин Карпат.
Хоч по телевізору і кричали, що це АТО, та всі знали,що це справжня війна.
  Вона дуже чекала весну. Надіялася,що буде кращий зв`язок і вона хоча би раз додзвонилася до Іванка та почула б його рідний голос.
Ясніло сонце,стікали струмки. Весь час думки, відчай і смута  не покидали її.Як він? Де він? Мати часом заспокоювала, а іншим разом дуже сварилася. Повчала, щоб набралася терпіння, бо це дуже шкодить дитині.
  Розставав сніг, переповнені річки, всі урвища заливали водою, яка стрімко стікала, розливалась по долинах. В містечко майже ніхто не ходив, адже добиратися було дуже безпечно.                                       
   Закінчувався березень… Пахло свіжістю, ясні сонячні промені прогрівали землю.
 Марічка проснулась, вся спітніла… Що це?! Наснилося, що Іванко ловив її вінок  у брудній воді і не спіймав. А потім маля і урвище. Подумала - о, наснилося те, що було. А дитя, так тож на якесь диво.За декілька днів прийшов час пологів.
 Та саме в цей день, відбувався бій під Донецьком. Іван завжди, відбиваючи ворога,  просив Бога,щоб його не дістала йкуля. І про себе тремтячим голосом шепотів,
-    Мамо! Марічко! Все буде добре…Почекайте ще трохи…Ще трохи... 
  На жаль, снайперська куля влучила в ліве пличе. Тільки й встиг вимовити,
-Мамо… Марічко… Хто ж у нас?
  Зупинилося серце Івана, а на світ народився малюк, дуже схожий на свого тата. Але він цього не дізнався.
 Хлопчик народився вчасно, був справжнім бутузиком. Воно б радіти Марічці та щось немов стримувало. Часом  все ж тішилася сином, цілувала ручки й ніжки, весь час  придивлялася до нього, інколи казала,-  Ой,ти мій маленький Іванко.
 Одного дня,задумуючись до матері,
– Мамо,а що звістки ніякої немає? Та тільки похитала головою, в її очах був смуток і відчай, відразу перевела тему.
Мати поспішала,
- Завтра вже будеш вдома,сказав лікар, поцілувавши,  вийшла.
Мати одна забирала Марічку з лікарні. Батько вже пів року працював в Польщі. З містечка їхали на таксі. Але це ж  тільки до схилу гори, а там пішки. Йшли не поспішаючи, мати весь час відставала, немов відтягувала час.Вона попросила йти швидше,
- Давай мамо, давай швидше, малий захоче їсти, плакатиме.
Озирнулася назад, подивилася під ноги. Призупинившись,повернула голову в сторону й здивовано,
- Мамо,що це?! Так багато людей на долині..
Випустила сумки з рук. Мовчки взяла на руки онука. Ледь зблідла, ніжно дивилася в очі доньки, а по щоках покотилися сльози. Тримтячим голосом,
-  Іди…. Попрощайся, дитино… Там хоронять твого Іванка…
                                                                                         О5.09.2016






ID:  687756
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.09.2016 11:30:53
© дата внесення змiн: 20.11.2020 16:03:33
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 12 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Ганна Верес (Демиденко), Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (567)
В тому числі авторами сайту (37) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Parallax, 23.10.2023 - 10:43
Не можу про таке читати 17 17 17 . Героям слава!
hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вас розумію 17 Я коли писала теж плакала. Дякую! Все буде Україна! give_rose
 
liza Bird, 08.09.2023 - 22:09
Як же щемно... 17 17 17
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна п. Лізо! give_rose
 
У недобрі живемо часи. Щодня думаю - все могло бути не так...
16 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна!Ніхто й не знав,що має прийти біда...
Удачі Вам і натхнення! give_rose
 
Іван Десятник, 29.11.2021 - 14:27
Господи! Де ж та,справедливість? Чому так? Написано звичайно здорово. Жаль, що так буває...
12 16 give_rose З великою повагою Іванко.
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна! На жаль війна й досі триває... 17
23
 
cry дуже важко читати, бо такий трагічний кінець... до мурашок розчулили 12 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 
Ніночко, неймовірно гарно і до глибини зворушливо. Умієте Ви і подати, і захопити, і зворушити. Дякую, дорогенька. 16 16 12 12 12 16 cup Успіхів Вам та наснаги. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже,дуже дякую!Я сама писала й плакала,шкода,що доля така їх спіткала...
Гарного вечора Вам і натхнення! give_rose 22 22 21
 
Чечен, 24.07.2018 - 16:21
Зачепило до сліз))) Дуже життєва ситуація))) cry cry Назва твору підкреслює сьогодення. Дякую вам!!! Бажаю подальшого натхнення в творчості!!!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Завжди Вам рада. give_rose 21
 
А скільки тих життів на нашій, Богом даній землі, забрали наші сусіди....
правдива розповідь..... 17
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose
 
Любов Іванова, 24.10.2017 - 10:13
Ой лишенько... Це ж реалії нашого сьогодення. Аж рветься серце на шматочки! І сільки їх... отаких доль... І скільки ще буде? cry cry 17 17 flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Любочко! Так! Хто зна коли скінчиться цей жах..Стільки,ще зруйнується долей,стільки горя принесе ця війна...
17 23
 
Ніночко, це один із кращих Ваших творів: щирий, майстерний, хвилюючий, актуальний.
Радію Вашому успіху і плачу за втраченою долею. Вдала назва твору.
Спасибі! 12 12 12 16 17 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вам щиро вдячна,що прочитали твір.Ваше слово для мене дуже значне.Дуже дякую! Успіхів Вам і натхнення! З повагою give_rose
 
Н-А-Д-І-Я, 05.09.2016 - 21:31
17 17 Нема слів.. Боляче... frown 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго ранку! Дякую!!! flo18
 
17 Ніна! Майстерно: бентежно, правдиво... до сльози! 17 17 17 17 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго ранку!!! Дуже дякую!!! flo32 flo32 По кофийку!Нужно малость расслабиться....Успехов Вам!!! flo06
 
give_rose Так зворушливо! і камінь заплаче від таких слів. Бідні наші дітки. У мене було богато однокурсників з усієї України, зокрема і з Західної України ми продовжуємо спілкуватися з ними. Так що я добре уявляю собі ту правду, яку інколи не знайдеш у ЗМІ. Знаю, які великі жертви принесли карпатці у ці роки. Про що ви цілком вірно також сказали у тексті. Ви дуже гарно написали цей твір. Низько вклоняюся вам. Бідне детятко, як йому буде без тата у такий час!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую Вам за підтримку! Дуже приємний коментар .Дякую!!! Успіхів ВАМ!!! 22 19 22 flo18
 
Лєна Дадукевич, 05.09.2016 - 16:47
таки не дочитала спокійно ... а ще настрій такий самий маю, що ... ну його в болото ... дуже проникливо написано, одним словом... 17
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,що дочетали!Я вас розумію,сама писала і очі на сльозах...Але,щось мною керувало так написати. Ще раз дякую!!!Успіхів вам!!! Тримаймося! flo12
 
Haluna2, 05.09.2016 - 15:00
Читала дуже захоплююче, а на кінець виступили сльози...Ще одне зруйноване війною кохання! give_rose heart give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!!!Я сама коли писалось,немов хтось мною керував ,що писати,теж розплакалась признаюсь Вам. Нехай щастить! 22 19 22 flo06
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: