Вже відійшов чарівний Спас,
За ним відходить диво - літо.
І рукавиці про запас
Готують люди працьовиті.
Давно вже скошені поля,
Сповиті в спокій ліси й луки.
Вірою сповнена земля,
Готова з літом до розлуки.
І дні все меншими стають,
І сойки десь в степах голосять,
Спокою світу не дають,
Спинить війну і вони просять.
Про щось шепочуться садки,
Трави вмиваються росою.
Чарівний місяць і зірки
Світ переповнюють красою.
Люди працюють дотемна,
Стрічають осені дарунки.
Їх ще здивує жовтизна,
Зчарують осені гатунки.
Вже відійшов чарівний Спас,
За ним відходить диво - літо,
Сьогодні, завтра й повсякчас
Мрії людей про Мир в цім світі.
Хоч не минув ще літа час
І ранки світять просинню.
Та вже відчутно диво - Спас,-
Межа між літом й осінню!..
Я б так,Валентино,не сказала.Усі автори з моменту знайомства,підросли.Пишете гарно і,головне,на усі теми.Мені приємно до Вас заходити в гості.Завжди знаходжу цікаве,душевне і людяне слово.Дякую.
Дiйсно, гарний вiрш. Дуже красиво ви описали природу, яка нас оточуе.
Тiльки от у 8 рядку, аби яскравiше звучало, можна слова "З лiтом" i "готова" помiняти мiсцями - "Готова з лiтом до розлуки". А також у 17 рядку слово "дотемна" все-таки правильнiше разом писати.
Дякую, Дмитре! У мене й було в чорновику оте "Готова з літом до розлуки", та я певне механічно переставила слова, та й не помітила, а над "дотемна" я теж задумалася, по правді не знала як правильно, отож дякую за ваші підказки...