Пригадаю як у тебе закохався,
Ніжний вітер і вогонь в одне єднався,
Як полинув я в предивні почуття,
І відчув тоді магічні відчуття,
Як у серці рай, і я летів на крилах,
Хотів спинитись та не в силах...
Предивні сили наче в небо ,
земні казали що не треба,
Аура вітру, покровительство сонця,
І ти немов стоїш біля віконця..
Про тебе мріяв, у душі печаль,
Любов це смуток є нажаль...
Потім пекельні страждання,
Ти мої єдині бажання...
Відчуття , що неначе на краю...
Немов тону , неначе і горю.
Темрява, смуток і біль, останній
Я неначе тут та наче там, печальний...
Моління Богу не зникає почуття
Іншим силам може покинуть відчуття,
Гибель, пекло , згуба,
Ти досі чужа та досі люба.
Розгадувать катрени, світ на грані армагедону,
А я не вийду з твого полону,
Надія , або гибель, війна , весь світ в війні,
Тільки ти потрібна мені.
Переоцінка цінностей,
Містика відмінностей...
Війна релігій, лідера немає,
Колиска всіх релігій,
Війна як воля Божа, нові території,
Люди строять теорії...
Наречена будеш іншому,
Куди до тебе мені грішному,
Кассіопея, а потім що збирати зорі,
Тонути у любовному горі,
Пити трунок зілля привороту,
Урагани життєвого круговороту,
Погляд , вічність , очі неймовірні,
Такі жадані і такі чарівні
Боротьба , що немає норми,
Любов набуває, нової форми...
ID:
686414
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 29.08.2016 12:56:51
© дата внесення змiн: 29.08.2016 12:56:51
автор: Ростислав Мельничук
Вкажіть причину вашої скарги
|
