А журавлі збиралися в дорогу,
Старий вожак казав до молодих:
-Знайте,Неба закон дуже суворий,
Не терпить неслухняних та слабких.
Тримайтесь міцно на крилятах, діти,
Від курсу щоб відхилень не було.
Ой, як далеко нам іще летіти
Туди, де завжди літо і тепло.
І журавлиний ключ високо зринув,
Рідній землі прощальний кинув клич.
Як важко покидати Батьківщину,
Летіти ж треба, хоч душа болить,
Бо не один із них в дорозі згине
І радість заберуть чужі краї.
Чекатимуть на весну з нетерпінням,
Щоб знов прилинути сюди до гнізд своїх.
Та привітати щиро рідне поле,
Співати пісню річці й берегам.
Десь може й добре та найкраще вдома,
Всім це відомо: людям і птахам.
