Твій поїзд прибуває на станцію.
Затуляю собі очі торбами.
У торбах - чебуреки домашні,
На них коти вокзальні моляться...
Я знаю, що ти маєш їхати,
І тільки це буде по-чоловічому,
Та все одно затуляю очі торбами
Й давлюся від запаху смаженої олії.
Ти довго копирсаєшся в кишені.
Твій квиток так по-бомжацьки зіжмаканий.
Ну що, друже, будемо цілуватися,
Бо в вагон я все одно не влізу, з квитком чи без.
Чебуреки з торбами на перон опускаються.
Котячий Бог почув котячі молитви.
Бажаю тобі щасливої дороги.
І... хай коти за тебе замовлять няв перед ангелами.
Тільки трохи щемно, що ти приїдеш голодний.
Але там обов'язково є коти-зустрічальники,
Вони приведуть тебе туди, де їх годують.
Думаю, до їдальні дитсадочка.
Там дають не лише смачненьке, але й багато....
Поїзд відправляється.
Ти з вікна облизуєшся на порожні торби.
Я винувато махаю тобі парасолькою,
Яку просто зараз розкрию біля своїх ніг,
Щоб коти часом не намокли.
А отака от я в тебе була загадкова.
Любила чужих котів, не маючи власних.
Провела чужого чоловіка,
Щоб скоріше знайти нічийного.
