* «… і такий дар мова!» – а про все не скажеш
Як виразити словом біль і смуток?
Якою мовою – сльози полин пекучий?
А щастя відчуття як передати в слові,
Щоб віддзеркалились життя і я у ньому?
* дарує нам небо – і застерігає: «все – гріх!»
Ти дало – і гріхом все, суровеє небо, вважаєш.
Я ж, земний, не зречусь – ні вина, ні Її, ні любові! –
Не чекай: поки тут, волі й світу забуду принади
І впаду в каяття, – дні мої і без того короткі!
* із присвят Н.: «ой, світ яких смаків в тобі сховала мати!»
Осені присмак гіркий знову в житті у моєму
Серцем відчую; та, вдячний, долі уклінно скажу:
– Як же медове цінити, не скуштувавши гіркого? –
Осінь мине! А з весною зцілить нектар твоїх вуст.
* знову зваблюєш, світе, і душу, і розум, і серце…
І чому ти, душе, ухиляєшся істин, а правду
Так дешево міняєш на марну принаду обману?
Що в тобі від начал небеса із спокус заховали,
Що ведеш в світ, де пристрасть за тлінність життя забуває?
***
про весну: мав на увазі, хоча і помилитися можу, що торкнуться вуста не коли? а чим? - весною, нектаром??
про "душа": не знаю правил української мови досконало, але чи не дозволено поряд з формою кличного відмінка вживати при нагоді і називний? бо дослухаюся поради вашої і виправлю, та знати хочу достеменно, тому подякую наперед за відповідь.
а у фразі "не секай, що" оце щро пропущене навмисно, то є художній прийом (як він називається, вже не пригадаю, коли щось і не назване, та воно присутнє, в неповній фразі.
і дуже дякую за увагу і зауваження, - так і вчуся донині
при звертанні кличний відмінок вживається завжди; а там, де пропущено, докорінно змінюється зміст: самі погляньте. в таких випадках пропускати не можна; щодо весни також: там же "нектаром" є, отже, не "весною"
так, маєте рацію.
а я прохання: ви не є прихильником чогось класичного, але просив би вас почитати поему мого покійного нині знайомого. і що сказали б?
мене стосовно вас і цікавило це: щось по стилістиці мови, щось по граматиці, бо ви гурман з великими особливостями, і текстами, сюжетами вас дивувати складно.
якщо знайдесть час - буду вдячний
шуткуй-жартуй, друже, а хто з нас з бородою? - в того і мудрості настільки більше. а я - блищить зверху, блищиить на бороді, - і де вже моя мудрість!..