Холодне "ви" душевним "ти
Вона зненацька замінила
І хвиля щастя й теплоти
Мене всього заполонила.
Дивлюсь на руки білокрилі,
Свої в пориві подаю;
Кажу відверто: як ви милі!
А мислю: як тебе люблю!
Мовою оригіналу:
Пустое вы сердечным ты
Она, обмолвясь, заменила
И все счастливые мечты
В душе влюблённой возбудила.
Пред ней задумчиво стою,
Свести очей с неё нет силы;
И говорю ей: как вы милы!
И мыслю: как тебя люблю!
_________________________
Для тих, кому цікаво знати про твір:
https://ru.wikisource.org/wiki/Ты_и_вы_(Пушкин)
Дуже люблю цей вiрш...дякую за достойний переклад ...в життi менi пощастило мати прекрасних вчителiв росiйськоi мови...у двох навiть були манери й зачiска жiнок 19 сторiччя...такi чудовi, витонченi...закоханi в лiтературу...
я звернула увагу на цi рядки...i навiть не на слова,а на якусь iншу енергетику в цiм мiсцi...а зараз ти менi про це нагадав...тут треба ще раз зважити, але цей переклад красивий..ось чи маемо ми на це право-задумалась..
Ось у чому справа. У Пушкіна в ціх двох рядках – мені здалося – уповільнюється внутрішній темпо-ритм вірша. Я у своєму перекладі спробував темпо-ритм підвищувати: рядок–сходинка вище, наступний рядок–сходинка ще вище і т.д. І тоді читається на одному диханні. Чи не так?
Так. I тодi атмосфера задумливостi стае бiльш динамiчнiшою,пiкантною ну,я не перекладала сама нiколи великих людей...правил не знаю, Вiтюш. Всi моi вiдгуки-це те, що вiдчуваю
просто мені приємно справді говорити про близькі мені речі, з людиною, якій це цікаво...а тому- навзаєм, Вітюш ех, а як все-таки жаль, що ти не мій дядько Вітя))))ми з ним так ось ніколи не розмовляли...мабуть і моя провина в цьому є...та так вже життя склалося