51. Місія.2. ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ
19.08.2016* 18:30
Можливо, що я буду розповідати азбучні істини, які тепер вже знають всі люди, навіть пересічні, але, як показує мій досвід, без розмови про ці «тривіальні речі» не можна говорити про нетривіальні речі.
Перш за все слід сказати, що всі так звані «просунуті» люди поділяються на три великих класи: ті, хто має Розширені Сенсорні Здібності (так і хочеться увести абревіатуру РСЗ) від народження і ті, хто отримав їх чи в якості Дару, чи в результаті навчання в певних містичних, релігійних чи окультних (а це не одне і те саме!) школах, чи в результаті дії Вищих Сил.
В першому випадку ми маємо когорту генетичного закріплення спадкових Вмінь різноманітних чаклунів, відунів та відьм (термін походить від старослов’янського «ведаю - знаю», в деяких слов’янських мовах і зараз існує термін «веда – знання»), мольфарів та характерників тощо.
В другому випадку – те саме, але, так би мовити, із закріпленням в першому коліні. І ще невідомо чи будуть їх діти мати такий спадок!
В третьому випадку – різноманітні контактори та ті люди, у яких РСЗ
відкрилися не по їх волі, інколи навіть нібито випадково (а це ніколи не є випадковістю) в наслідок нещасного випадку – аварія якась, удар блискавки в людину тощо.
По цій класифікації я відносусь до третього класу.
Якщо проаналізувати доступну літературу, яка присвячена цьому питанню, то можна зробити висновок, що в третьому класі дуже рідка бувають своєрідні універсали, тобто такі люди, які можуть виконувати весь спектр чи майже весь спектр езотеричних дій. Як правило, такі люди володіють обмеженим видом своїх Вмінь і частіше за все це зводиться до Передбачення, Ясновидіння і, безумовно, Лікування. Останнє – найпростіший та найвідоміший прояв «просунутості» для пересічних громадян.
В моєму випадку все було не так.
По-перше, так зване Сенсорне Розкриття звалилося на мою голову як сніг в літню спеку. І мушу визнати, що я вельми активно цьому марно опирався.
По-друге, в мені міцно сиділо переконання , яке мало корні в комплексі неповноцінності в юнацтві, що я є вельми звичною і навіть тривіальною людиною.
По-третє, мене вельми наполегливо і вельми красномовно Примусили прийняти чи хоча би усвідомити, що я не є звичною людиною, а це накладає на людину вельми тяжкий тягар відповідальності.
В четверте: мене достатньо ретельно протягнули через страждання (чого коштує стан Психогенного колапсу!) та стан входження в Абсолютне Знання (Богошок!), що привело мене в стан, який так гарно описують одесити: «Вже ніхто нікуди не іде!» Закінчилося все це Ініціацією.
В п’яте, нарешті, мене Накачували теоретичними Знаннями, які йшли до мене як в стані Свідомості, так і поза нею (в такому випадку при потребі ці Знання немов випливали із Нізвідки), але Вміння розкривали при цьому тільки як ілюстрації до моїх можливостей. Коли я усвідомлював, що маю таке Вміння, його немов прикривали чи навіть повністю закривали (так, наприклад, я зараз не можу Читати лікувальні здатності рослин, а раніше достатньо було торкнутися рослини рукою, як в голові неслась інформація що саме можна лікувати цією рослиною в живому чи перфорованому вигляді, пізніше – було достатньо подивитися на рослину для цього) і робилося це тільки для того, щоб проявлялося нове Вміння. Навіть при моєму примітивізмі сприйняття того, що відбувалося зі мною, я розумів, що мене Кудись Ведуть).
Основою ж всіх цих дій було формування Нової Парадигми Буття, яке розтягнулося на десятиліття і яке тільки зараз я маю в закінченому вигляді. Але це – окрема розповідь.
Безумовно, після Ініціації я опинився на роздоріжжі – як казав шановний Тарас Шейко, у «просунутих» завжди є вибір:
- чи посвятити себе повністю Знанням та Вмінням, а це рано чи пізно приводить людину до самітності типу пустельника, що протирічить самій суті людини, бо ми всі є істотами суспільними по всім параметрам; така людина робиться непотрібною Людству;
- чи людина починає жити подвійним, в кращому випадку, життям – реальним з усіма його атрибутами та нереальним, що автоматично ставить людину в необхідність ходити по лезу бритви, адже така людина зразу стає предметом уваги як з боку звичайної «малої» карми, так і з боку Карми.
Я обрати міг тільки останній шлях. Та мене ніхто і не питав про моє бажання – Поставили та і все! Іди!
Так, я достатній час працював у своєрідному об’єднанні цих двох площин:
- був науковим співробітником по Сенсориці у навпіл закритій офіційній організації;
- працював референтом офіційно в одному банку, а неофіційно здійснював його сенсорну охорону;
- працював Сенсорним діагностом в приватній медичній установі;
- виконував консультативні Сенсорні послуги різним людям – здоров’я, бізнес, загальна доля. Взаємодія з іншими людьми тощо;
- виконував Геомантійний аналіз територій та будівель.
Нема ніякої рації перераховувати послідовність моєї такої роботи, наводити дати та посади. Простіше розглянути спочатку ті головні блоки Вмінь, які в мені Розкрили для того, щоб далі підійти до суті моєї Місії і пояснення чому я не витримав Навантаження і практично сам себе поставив під Кару.
ID:
684653
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.08.2016 20:10:51
© дата внесення змiн: 19.08.2016 20:10:51
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
