Сьогодні в місті і в селі І людям важко працювать
жара і спека. в спекотну пору,
І важко дихати землі, то ж тінь доводиться шукать,
й вітри далеко. річки і море.
Та нам до моря тепер: зась,
бідні до краю.
Туди вже їздить тільки знать,
нам не по карману.
Отож живем в спекоті ми, Жара вже скоро відійде,
звісно, страждаєм а з нею й літо.
До моря їдуть лиш пани, І осінь холодом подме,
дощу чекаєм. морозом й вітром.
Нам не змінити цей процес
й земні закони.
Хоча й великий є прогрес,
є й перепони.
Ми спеку цю переживем Лиш би закінчилась війна,
у літнім полі. що йде на сході.
І свою Віру збережем,- На спеку в нас немає зла,
на кращу долю. вірим природі.
І живемо, й працюєм всі
навіть у спеку.
Війні ми кажем своє: "НІ!"
на всю планету...
Це правда - війна вже порядно всім набридла. Витягує з народу всі сили і десятки життів. Якби ми порубали щупальця Москви навколо себе, той спрут не мав би сили підживлювати війну. Кремль вірить, що має серед українців міцну підтримку, тому й мутить воду.