Синку, пробач,
Що батьківству я вчусь на тобі!
Пробую ставити рамки,
Творити закони.
В час, коли серце
Вимогливо в ручки малі
Світ укладає безмірний,
Руйнує кордони.
Синку, пробач,
Що вдягаю я маску судді!
Прагну за тебе відміряти
Зле і хороше.
В мить, коли хочеться
Верби знайти золоті,
Сонцем ростити твій сад...
Я ж у долі все прошу.
Синку, пробач
За ті крила, що ти на мені
Вгледів і просиш...
Віддала б тобі, лелю, душу!
В кожній пір"їні у них -
Дій і слів тягарці,
Що (не летіть!) волочити
З собою я мушу.
Синку, пробач...
Я тобі теж як колись давно дипломований педагог кажу: найкраща книга з виховання - вірші Г.Остера Виховує у батьків адекватне почуття гумору
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, гумор, така необхідна в цій справі річ! ...бувають дні, мені здається що у мене залишились лише огризки... чорного...Хоча, що я кажу, у тебе ж те саме, лише помножене на три
Цьом твоїх кіберят
Мар"янко, я прочитала, і усміхнулася Я перша дитина у сім"ї, моїм батькам було по 19, коли я народилася Вони так і досі мене називають напівжартома - "наша експериментальна дитина" Любов і дружба з дітьми творить дива. Головне - довіра, взаємна. І вміння слухати не лише себе, а і їх.
Теплий вірш, Мар"янко. Бачиш, як багато сколихнув у мені Дякую!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Єленко, люба, у мене два гуманітарні дипломи - просто ходяча теорія виховання))) Досі була переконана, що знаю все і активно "допомагала" знайомим молодим батькам у вихованні своїми "мудрезними" порадами... На днях моєму первістку виповнилось два. Він своєю появою перевернув всі мої уявлення не лише про педагогіку, а й про світ взагалі!
Дякую тобі, що поділилась емоцією
Чудова робота! Тонко і по-материнськи дуже тепло... Насправді, діти потребують , насамперед, любові... ЯКа висока потреба і, водночас, проста. А ще, існує думка, що перші діти завжди більш тривожні, аніж наступні. Бо ж перші (як за аналогією - перший екзамен, побачення, урок, вірш)
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, бо всі дорослі вперше ступивши у цей кадр, що зветься батьківством, приходять туди з надвисокою планкою до своїх ролей, здібностей і цілей... Це переноситься і на діток, а насправді ж, ви абсолютно праві, все потребує не багато й не мало - Любові.