Біль в душі нелегко притупити,
Вихід треба з цього все ж знайти.
Гордо через все переступити.
По житті продовжувати йти.
І відкинуть жалі, і печалі.
Ще не плакать, щоб хтось пожалів.
І, вдихнувши, крокувати далі.
Щоб навколо світ весь звеселів.
І на небо подивитись сміло,
І до сонця руки простягнуть..
І щоб знову жити захотілось.
Що життя одне, треба збагнуть..
Нелегке бува воно, тернисте.
Пам"ятати треба повсякчас.
Та життя для мене все ж барвисте,
Хоч помИлки мала і не раз..
Й справді, Надюшо, життя барвисте, а час все розставить на свої місця...
РАДОСТІ КОЖНОГО ДНЯ! НАТХНЕННЯ! ЖАГИ ДО ЖИТТЯ! ЛЮБОВІ, ЯКА ЗАГЛУШИТЬ УСІ БОЛІ!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надійко! Яке чудове оформлення! Дуже вдячна вам за доброту!
Нажаль,ми часто помиляємось та й на цьому вчимось...і зачасту, помилки із -за людей,а точніше подій,які стались між людьми,тому після розчарування потрібна відстань....але ж життя прекрасне зі всіма своїми тернистостями,головне бути здоровими...вірш
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую тобі, Моя Хороша, за розуміння та увагу!! Та час зітре все...тільки треба почекати. Серце ж не камінь...
Гарний вірш,Надійко!!!Казав мій покійний батько,-Хто не був молодий ,той не був дурним!-Вибачте можливо грубувато.Та часто згадую його слова,мені було тоді 36,як він пішов в другий світ.Та з роками роблю висновки,що правда в молоді роки помилок всім не завадить...Але це життя...Успіхів Вам!!!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніно, за гарний, змістовний коментар... Згодна з вашими думками.. Прожити, не помилившись, неможливо...