Нема страшнішого, ніж кволо і безпомічно
Спостерігати крах народжених тобою,
Дітей, проектів, і , здавалось, жа́ток сонячних...
..Куди не впа́де зір – то згадка, як раділи,
Об,єднувалися на чайні цілі...
...і ранка не лікується ні йодом, ні бажаннями.
Так, схоже, хворий будівельник на потоп з гори дивився:
Як море накриває пляж косий з катамаранами,
Який не якісно захищений бетонами сягнистими.
...Так - на ...зане́пад, будівник, так... намагався не дивитися.
21.07.16 р.
Ваш твір просто розколупав рану, що болить. Все це не випадково. Воно збудоване на гнилому фундаменті, тому і злизує його хвиля, бо будівельники крали цемент на півлітру, прораби - на машини, а будівничі - на віли на Гаваях і на золоті раковини в туалеті. А тепер дивляться, як хвиля злизує ту останню крихту надії? Вони не дивляться, а будують свої хвилерізи, бо пнуться нові "будівничі" замишляючи нові майдани. У них нема часу і діла до наших мрій і надій, і проектів. Запрошую глянути під те покривало, що колись ми називали його покривалом радості і єдності. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674393
Просто і талановито змальовано з натури. Але тримаймося, вірмо, що зрештою все буде гаразд! Три-май-мо-ся! 
