Завіє смуток на роздоріжжі гнітючих вітрів,де Хрестом розп"яття,збереженні
ночі визрілого місяця у повені зоряного неба.Чарами засипані дні спорошених
бур"янів,як тимчасових свідків усіх геопотогенних впливів відомих і не відомих нам.
Прийдешні зустрічають сходження нових запечених сонцем вражень,сподівань і
голосне крякання ворона,що обабіч розхитує чорну голову наче розганяє
колишнє,бач,знає крилатий віщун смерті,але воліє мовчати,бо,що,йому хтось повірить?....
Сотні,тисячі,мільйони в катаних коліс у роздоріжжя,кожне із своїм ім"ям,що несло потужну енергетику свідомості майбутньому,та вже асфальтовно минулим.
Геологічно-езотерично копнувши глибше,це перехрестя стало б ще однією історією епох.Усіх зборищ,шабашів чорноротих, та бач,увірвалось Хрестом віри,наче мітлою світла,став спокій ще на одному із урвищ смертей,що забирало невинні душі,як недозрілі плоди адамового гріха,що зріли в Райській обітелі праведного.
Віють,завивають вітри,замітають смуток роздоріжжя,клубками невидимого і
незримого,чуттєвого на страх.Чорноголовий виждав,доки вітер припаде долу,розпрямив чорні вітрила знявся ввись ,зробив обліт над хрестоподібною смугою і
зник у просторі неба.
Та все минеться і це також,доки є дороговказ на перетині доріг і невідомих доль...
