Не винна,що без пам*яті люблю,
Любих присяжних суд дость вирок-
Не виновна,
Не винна, що побачив я зорю,
Спокутувати буду сам,і зповна.
Найбільша кара – самість між людей,
Повернуся назад в свою шкарлупу,
Та в барвах назавжди той буде день,
Коли ти простягнула мені руку.
Є й інший шлях, крізь терен, так до них,
До тих зірок, які дадуть свободу,
Свободу вибору, свободу почуттів,
Свободу бачити і обіймати вроду.
Бо ти моя незрівняна краса,
Без тебе не піду нікуди більше,
В цілому світі справжні Ти і Я,
А все, що поза нами - зовсім інше.
