|
І.
Робота.. зайва турбота,
Давно не прожити дня
Не думаючи про неї.
І знову минула субота,
Завтра початок тижня,
Від якого нема панацеї.
Робота нам необхідна,
Ми без неї не частина
Соціуму, на який плювати.
Навіть якщо недохідна
Та робота, і коли людина
Не ладна вже себе зберігати.
Вже пізно чи ще ні? Кому? Мені?
Буває рано, ніколи - пізно.
Ніколи не кажи «ні», не кажи «не можу»,
Ніколи не думай, що код саме в імені.
Для мене наскрізно-залізно
Переконливим є те, що масу всю ворожу
Не переконати, не змінити, якщо
Пішов на себе, націлив у серце ножі…
І прогнувся, зламався, змирився.
Подумаєш вже: «Я – ніщо!»,
Не «ніхто», а вже «ніщо»! І тужи!
Все життя тужи за тим, для чого народився!
Робота.. ми, як череда,
Йдемо всі зранку в одні ворота.
Зате ми середня ланка, не нижня!
І вже скінчилась середа,
Ще два дні - і жадана «свобода»,
На два дні! А там і початок тижня.
ІІ.
Робота.. іноді нудота
Заповнює всю свідомість,
Різні причини тут наявні -
між колегами гризота,
виробіток, пил, заздрість,
і, по факту, всі ми не рівні.
Скільки це буде тривати?
Можна друкувати папірці,
вести документацію за шаблоном.
У Всесвіту чи долі поблагати
І сидіти на варті чи на ширці,
Мріючи, що завтра не буде таким обломом.
Можна все: і втулити і пришити,
І відшити, ще зайняти, позичати,
Приймати і звільняти, примушувати.
Скрізь знайдеться місце, де залишити
Можна те, без чого вже не почати
Одного дня п’явок з себе струшувати.
Можна, треба, рекомендується, необхідно,
Потрібно, варто, наполегливо, суворо, безкомпромісно
Казати, писати, носити, возити, стежити, вантажити,
Точити, пиляти, варити, складати доладно,
Вдаряти сильно, думати швидко, мовчати умісно,
Вирішувати головоломки, толочити, молоти жито та жити.
Робота декілька днів зачекає,
Зараз у нас вихідні, бо прийшли свята,
А ще скоро - і довгоочікувана відпустка.
Обов’язок надовго не відпускає,
Далеко не втечеш: якщо не ця, то та!
Нема резону щораз псувати чистого листка.
ІІІ.
Якщо здобуття освіти колись закінчується,
То навчання – ніколи.
І на кожному новому місці працевлаштування
По рангах народ кучкується.
Зранку, в обід, під вечір збираються у коло
Для сміху, пліток, блазнювання.
Є ворожі і є свої, є відсторонені і є компаньйони,
Є звичаї та неписані правила,
Є принципові, не приймаючі загальний лад,
І тисячі, може, мільйони
Стоять проти мільярдів хвиль, які наставили
Програму, що круто мати весь набір вад.
Як тут протриматись, з ким заговорити вільно?
Раптом переіначить?
Запитають, чи не хворий, охрестять у сектанта.
Не розпалюй, не лий-но!
Палива вже сповна у цьому полум’ї вистачить.
Мудрість - не приклад вродженого таланту.
Вчитись потрібно щодня, щомиті, завжди.
Як бути між людей,
Здобувати вміння, спеціальні професійні навички.
Ну, не отримати титулу раджи,
Так хоч чогось добитися, виграти декілька лотерей,
Позбутися згубної звички, не брати пиріжків з полички.
Робота – то життя, життя – то стратегія та війна,
В якій є тільки забуті та убиті.
Ми працюємо і б’ємось ні за що, ні для чого,
А наша броня стальна
Придушить нас підступно саме тієї миті,
Коли, здавалося б, не здивує вже нічого.
IV.
А тепер вийди на вулицю, прогуляйся,
Бо часу не так вже і багато ввечері є.
Побачиш знайомих, не кусайся і не лайся,
Навіть якщо ні любов, ні дружба не гріє.
Не бігай в класичному колі буднів буття,
Типу «дім – робота – дім - робота» без міри відчуття.
А тепер нам знову братися до праці,
Комусь же треба, інакше будуть «капці!».
Які б не були віки, потрібна і праця і робота,
Треба постійно розвиватись: людина вже така істота.
Зараз вихідний, не сиди просто так, не залипай,
Маєш маленькі мрії, давні плани, кращого часу не чекай!
Якщо твоя робота тобі раптом до душі,
То ти досягнув певного рівня, або якщо й ні,
То не обмежуй життя нею, щоб було натхнення
Жити якось далі і прокидатися щоразу зрання.
І коли доба гірка, щоб час лозунгу з пам’яті не стер –
«Совість робітника – кращий контролер!».
Живи як хочеш, але не тільки для себе,
Працюй де завгодно, але сумлінно,
Будь ким завгодно, але чесним та справедливим.
Ти тримайся, не знаю, що тебе веде,
Але якщо щось є, то не дай цьому промінню
Загаснути і світу твоєму стати геть жахливим.
Живи як хочеш, але не живи дарма.
Це банально, але зовсім не дурня.
Працюй де завгодно, але так, щоб робота
Не перетворила на примітивного робота.
Будь ким завгодно, але не ким попало,
Щоб на струнах грало те проміння й вічно палало.
Квітень-липень 2016. Бр, 4п.
P.S. Знаю, що тексту багато, однак я сподіваюсь, що жодна стрічка не була порожньою чи зайвою. Звісно, це не поема, але спочатку я не думав писати навіть дві частини, але на різних стадіях написання розумів, що хочу ще щось додати, тобто все як завжди. Писав дуже довго, то по частинах, то по стрічці, то по стовпцю, і вважаю, що це навіть на краще: так я написав значно цікавіше, ніж якби все зразу. Еем, все сказав, начебто. А, точно.. Дякую за увагу!
ID:
678626
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 18.07.2016 00:10:59
© дата внесення змiн: 18.07.2016 00:10:59
автор: Dingo Барський
Вкажіть причину вашої скарги
|
