Хай дарований вірш – не презент на сьогоднішній день,
Але ж Ви моя мрія, і теж неземного покрою,
Уже й згадка про юність пожухлою стала травою,
А я рвуся туди, куди серце мене поведе.
Його дивні смаки не охопить ніякий стандарт,
Воно є непідвладне мінливим капризам погоди.
Ви повірте мені – я провидців позначений родом –
Ви – красуня з красунь – й сумніватися в цьому не варт.
Із принцесами з казки ніколи хоробрим не був,
Та у келії власній я марив і снив тільки Вами.
Доброту Вашу й ніжність не дано повідать словами,
Але навіть на слово накладено небом табу.
Я Вам щастя бажаю – яскраво і легко живіть,
Хай Вам янгол простеле маршрути удатні і гожі.
А поета за мрію оцю нездійсненну простіть –
Бо поета без мрії у принципі бути не може…
Від Вашого вірша так легко на душі стало і приємно,що я зрозуміла,чого саме мені не вистачає...нашого клубу !
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба, доброго ранку! Я теж два місяці був "відрізаний" від сайту - не стано інтернет-зв’язку. Скучив. І чомусь останні дні не зустрічаю Вашої чудової поезії. Що сталося?
І - дякую за увагу і добре слово - вчусь потроху вміння у Вас.
Ваша доброта та щирість неперевершені, Вікторе. Скільком людям необхідно чути такі теплі слова - от завдяки Вам і мають таку можливість. Як цілющий напій
