Кожну ніч вона кликала в сні: "Мій коханий, прийди! –
Затискала в долонях зім’яте старе простирадло, –
Крізь віки, крізь галактики чорні у білі сади,
Де веселково так, де так сонячно і виноградно!
Доторкнись! Хай зіллються в устах два безмежні світи
І постане на тлі поєднання нова світла зірка.
Рідний мій, я так довго чекала, скоріш увійди
У мій сон, де без тебе весь Всесвіт – маленька комірка".
Кожну ніч крізь пітьму у провулках вогненних сторіч
У сади у яскравих кварталах далеких галактик
Він то йшов навпростець, то блукав манівцями на клич,
Мов намацував зоряний шлях до земного контакту.
Не зважав, що назустріч потік метеорів рясний,
Наполегливо за́ кроком крок опановував простір,
Намагавсь безуспішно проникнути ув її сни
Цілу ніч, аж допоки вона встане зранку о шостій.
Кожну ніч Повелитель світів із Владикою снів
Малювали мости й перепони у зоряних картах.
Один прагнув утішити зустріччю заспаних вдів,
Другий стверджував, що зустрічатися більше не варто.
І від заходу Сонця до сходу вели боротьбу
Різнобачень про право у душ на нічні поєднання.
У постійних запеклих змаганнях забули мабу́ть –
Поза простором і поза часом існує кохання.
То ж спека така!!! Чого тільки НЕ прикриєш? навіть якщо це інформація
От вже!
Ніколи не подумала б! Я чомусь певна була, що чоловіки не підглядають, як жінки, як от я зараз - за тобою "зліва від тебе дивлюся як ти читаєш оце"
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у такий час не прикритим може виявитися геть усе
хм.. і ти зліва від мене, і я зліва від тебе - це виходить, що ми або обличчям один до одної, або почухай мені спинку
.... Саш!!!!! Де то тобі вдалося підгледіти все, про що я хотіла написати, але вирішила надто не втомлювати тебе своїми роздумами? Тим паче, що була певна, що вони сожі з твоїми Ти просто прочитав мої думки! Ти прочитав мої думки??? Ти прочитав мої думки...
Я ТОБІ дякую навзаєм!
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я підгледів твої думки на прозорому аркуші інформаційного поля... Ти залишила їх не прикритими А взагалі я часто за тобою підглядаю. Ось навіть зараз зліва від тебе дивлюся як ти читаєш оце
Перепони можуть стати нездоланними для поєднання двох людей, але єднанню сердець, які переповнені справжніми почуттями, жодні Повелителі не є завадою, бо(!)
пригадалося (не зовсім до вірша, швидше щодо самої природи кохання): "Це ані добре, ні погано.
Це просто сталося – і квит." (О.Ірванець)
Стосовно "ані добре, ні погано" ще можна посперичатися, але загалом приблизно воно просто стається і "крапочка"
Класний вірш! Читала із захопленням і , каюся, постійним очікуванням неочікуваного (!) повороту розвитку подій а-ля Яворський
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, серця можуть єднатися не зважаючи на жодні перепони, які їм створюють різні Повелителі і власний розум, у якійсь паралельній (вигаданій?) реальності, міцно зв'язані невидимою ниткою, вони завжди знайдуть один одного... А Ірванець - класний дядько, є у нього досить цікаві речі і погляди. У ситуації, описаній ним у тому вірші це справді влучно - ані добре, ні погано... хоча швидше добре, бо кожне відчуття, тим більше відчуття любові, змушує нас усвідомлювати себе живими, відчувати, що десь там у грудях щось є, і воно часом може стискатися, а часом окрилятися і підносити до вершин. і потім ти все рівно з теплом згадуєш про те, що ото просто сталося і крапочка))
Дякую тобі за відчуття і цікаве спілкування!