М.М.
Ми навчились мовчать. Певно, стали мудріші
За п’ять років, п’ять кроків – угору чи вниз?
Тої мудрості повне старе кладовище,
А воно – все рідніш від тієї весни.
Схолодніла стрімнина змиває загату,
В нове русло шумує потік наших днів.
Сенс втрачає усе, що лишали на згадку:
Не зігріти рукою холодний граніт.
Звиклий з часом тягар серцю нести не важко,
Та щовесни нестримно прямує сюди
Стріпотіла душа, як із вирію пташка:
Щоб згадать? Спом’янути? Чи й справді – знайти?
Озирнись у задумі кругом – і відчуєш,
Угадаєш у тихім чеканні землі,
Як з деревами, полем, селом резонує
В наших душах - його закарбований слід.
На обличчях живих ми знайдем його риси,
А портрет – лиш міраж на цупкім папірці…
Ми навчились мовчать. Лиш сльозиночка зблисне
На старечій, ще й досі рум’яній щоці.
Оценка поэта: 5 Ты знаешь, я очень медленно читаю украинские слова, чтобы понять. Украинский, такой напевный, мягкий. Некоторые слова все равно не понятны, но за душу берет. И настроение чувствуется. Мне понравилось.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Что-то у меня скверно получается себя переводить. Над стихами других поэтов хватает терпения отполировать до соверенства, а вот свои - быстро надоедают. Писать подстрочник - вообще не ложится на душу.Но я готова перевести отдельные выражения, если скажете, что Вам непонятно.
Оценка поэта: 5 Тут і майстерність, і простота, а взагалі, люблю вірші, у яких сяє людяність, та ще немає цинізму, присутнього у багатьох сучасних авторів.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Цинізм виліковується тільки безкорисливою любовю. На жаль, зараз не всі її отримують достатньо. Мабуть, нам з Вами пощастило!
Цинізм виліковується тільки безкорисливою любовю. На жаль, зараз не всі її отримують достатньо. Мабуть, нам з Вами пощастило! 
