Торкнулось сонце небокраю,
Спахнули хмари від жаху.
І потонули, ніби зграя,
В вогні, що стріли на шляху.
Міняє колір вранці небо,
Світліші фарби раз - у- раз.
Чи бачив з вас колись хто-небудь,
Яке є небо в мить прикрас?
Ранкова тиша, прохолода.
Десь птах злетить з свого гнізда.
І бачить все це - насолода.
Не всім побачить випада.
Так пахне свіжість спозаранку:
Любисток, м"ята і чебрець.
Розносить вітер валер"янку,
Хороші ліки для сердець.
Туман окутав зранку річку.
На травах світиться роса.
І сонце п"є з трави водичку...
Хіба не є оце краса?
Тут є усе, що зцілить душу.
Збираю сонця промінці.
Дарую їх великодушно...
Беріть, вони в моїй руці.
Нехай вам стане тепло, гарно.
Ділюсь шматочками тепла.
Нехай життя буде безхмарним
Від життєдайного стебла...
Надю, звідки Ти так повертарась поза садками, через леваду додому під час сходу сонця... Це напевне нічна пригода надихнула на таке фантастичне сприймання природи...
Мабуть і спідницю намочила в ранішній росі...
Натхнення Тобі та романтики і на майбутнє...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за увагу! Це все бачила на дачі... Спідницю не намочила в росі...
Дякую за гарний гумор та увагу! Одне погано, що не знаю, як вас звати...Якщо не секрет, то давайте познайомимся.. Мене звати Надія...
Щиро Вам вдячна,Надіє,за такий безцінний подарунок. У Вашому творі є багатство природи,душі,думки,слова. А головне,що все це Ви несете людям. Нехай Вас ці красоти ще більше надихають,а ми усі будемо насолоджуватись їх красою.Браво!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Людмило, за сердечні слова вашого життєдайного стебла!
Дякую за теплоту вашого серця!