UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: ОЛЬГА ШНУРЕНКО: Диво літньої ночі - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякуючи безсонню народився цей вірш
Ганна Верес (Демиденко), 01.07.2016 - 14:42
В такі хвилини так тебе бракує:І ніжності твоїх долонь, і їх тепла, І збудження в душі моїй вирує, Бо ти для мене, як вода із джерела… Ніжно, Олечко, гарно. Обираю.    
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
НЕ дивлячись на те, що вірш - ілюзія й фантазія,як поштовх до народження фінальних слів - була оказія 
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 01.07.2016 - 14:30
Гарний пейзаж намалювали Ви.Космічна ніч чаклує у просторі.Підморгують лукаво ясні зорі.І милий буде поруч хай завжди.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Космічна ніч буває таке намольфарить, що тільки дивуйся і бережись
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно, бувають такі емоційні хвилини, на те є різні причини...
Harry Nokkard, 01.07.2016 - 10:39
Олю, дуже гарний вірш. А спека закінчиться і разом з нею роздратування. Почитайте мій вірш пробезсоння. Може він Вас трохи заспокоїть. З повагою до Вас, Гарольд P.S. Щоправда у цьому вірші ніби трохи інша тематика. Та все одно ніч яка дає наснагу писати вірші. Може я його вже і викладав, та не пам'ятаю. Безсоння (або Нічна сповідь) Вже котрий рік складаю я вірші, Хоч знаю, що не всі їх полюбляють, Складаю їх для себе, для душі, Вони мене ночами зігрівають. У темряві, коли все місто спить, Коли ми тільки вдвох, я і безсоння, Я тільки знаю, як мені болить, За помилки і спогадів бездоння. Бездоння відчаю і втрачених надій, Бездоння пам’яті, що все це зберігає, Бездоння намірів і нездійсненних мрій, До тих хто є, і кого вже немає. Тоді думки складаються в рядки, Рядки у строфи, строфи у поеми, Я поспішаю, я пишу їх залюбки, Ідуть з думками нескінченні теми. Про моє місце і про сенс буття, Безмежність Всесвіту, і в ньому місце Бога, Про шлях життєвий, і про каяття, Про те чи довгою іще буде дорога. Минає ніч, на аркуші рядки, Неначе сповідь склалися у вірші, Світає. Ранок. Цвірінчать пташки. Весна іде і Світ став трохи іншим. Вже сходить сонце розганяючи пітьму, І день новий мені даровано від Бога, І все що випаде я з вдячністю прийму, Я далі йду, сонцем осяяна дорога. 23.03.10 ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прочитала вашу поетичну сповідь. Дякую за розуміння.
yaguarondi, 01.07.2016 - 10:13
Хвилююча краса А у нас дощі і нічого на небі не видно І аграрії лаються, що дощ заважає косити 
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я мрію, щоби хоч кілька днів підряд йшов дощ, щоб охолодив спеку і змив цю ненависну пилюку...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знову спека і замість збудження в даний момент вже все мене дратує  Ось так швидко змінюється настрій
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш мені подарувало моє безсоння Мені приємно, що Вам сподобалася ця лірична й романтична замальовка
|
|
|
||||||||||||||||||||||
Спочатку була КАВА 
