Спекотний Львів. Мов плитка шоколаду,
Стара бруківка вуличок міських…
І день оцей – прекрасний Божий задум –
Себе нам відкриває залюбки!
Старі будівлі дихають минулим,
Мовчать про давнє стіни кам’яні,
Вони віків немало перетнули,
Та зберегли себе й до наших днів.
Тут кожен клаптик – справжня таємниця,
Лиш притули до каменю чоло –
І враз легенда древня обізветься,
Торкне своїм обшарпаним крилом.
Така краса ошатна й колоритна!
Вмостився під балконом ветхий лев,
Його розкішна постать оксамитна
У сяйві бурштино́вому пливе.
Стоїть Нептун з тризубцем серед міста,
Фонтанні струни солодко бринять,
І бризки, мов розірване намисто,
Розпирскують вологу благодать!
Аромить кава, кличе до кав’ярні
Густої пінки бархат золотий!
І сивочолі храми легендарні
Полощуть в небі вицвілі хрести.
Розноситься відлуння мідних дзвонів
Між акуратно стрижених дерев…
І ми з тобою – крихти на долоні
Старого міста, гордого, як лев.
І ми з тобою – крихти на долоні
Старого міста, гордого, як лев.
Чудове осмислення-враження! Міста часто поглинають рухом і плинністю, а побачити під мікроскопом такі деталі міста Лева дають можливість емоції і піднесення
А я знала, що ти щось напишеш. Чудові рядочки, дорога! Такі солодкі, такі духмяні, милозвучні! І як же вплітаються у відчуття! Божий задум...
Дай Боже ще багато таких днів, таких відчуттів, ТАКИХ поезій...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дай Боже, моя Сонячна! Неймовірно радію цій поїздці і нашим цікавим знайомствам! Львів справді надихає!