Війна...
Все тихше й тихше ці вуста шепочуть
Війна...
Ти принесла в наш дім гірку печаль
Війна...
Чому так смерті ти людської хочеш
Чи нашої землі тобі не жаль?
Вона і так вже випила ту чашу
Гіркого, повного випробувань вина,
То нащо ще їй додавати, нащо?
Чи ж мало натерпілася вона?
Чи можемо ми якось врятувати,
Спроможні ми країну зберегти?
Лиш миру прагне Україна-мати
І ми повинні цього досягти.
Лиш з силою і вірою у серці
Спроможні ми лет градів зупинить,
Щоб захистити Батьківщини серце,
Грудьми своїми слід її прикрить.
Бо усі ми і є ота країна,
Сльозами вмита. Й у душі печаль.
І гордості за нашу Україну
Ти, патріоте, ніколи не втрачай!
