Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тріумф: Нема народу, Як втратить мову той народ! - ВІРШ


Тріумф: Нема народу, Як втратить мову той народ! - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 19

Пошук


Перевірка розміру




Нема народу, Як втратить мову той народ!

Тріумф :: Нема народу, Як втратить мову той народ!
Поема Бабуся вишиванку шила. Уже зметала всі куски. Чогось душа її тужила… А може роки вже взнаки. Так, ніби, хтось постукав в двері. Ой, Боже, що це, на добро? Пішла кульгаючи. Відкрила. Поштар протягує перо. Вам лист. Державний. Розпишіться. Шкребла. Не слухалась рука. - Спокійно, тітко, схаменіться, Бо ще оказія яка… – А серце, ніби, в п’яти впало, Осіла злякана, бліда. - Читай, не можу, щось напало... Аби хоч, Боже, не біда. – - Ну, що ж ви, тітко Катерино? - - Не можу я. Бери, читай… Читай, читай, моя дитино. Листів з гербом боюся вкрай. – Поштар швиденько відкриває, І, мовчки, сам читає лист, А потім – тяженько зітхає. Зібравши, весь докупи хист До Катерини промовляє: «Вас просит Родина простить: Отец ваш осуждён несправедливо» Їй світ погас, в очах, в ту ж мить. І заніміла Катерина, І на вустах, немов, печать… - Ну, що ви, тітко, вже година – Допоки будете мовчать? – Ну, хоч заплачте, вголос, з горя, Або силенно закричіть. – - Ніхто не вичерпає моря І того болю, що болить. – - Та ми живемо! Будем жити! Ніхто не може вбити нас. І хоч прийшлося нам служити – Та прийде воля – уже час! – - Прийде, синочку, наша воля І, не хапатимуть вночі Нас чорні ворони в неволю, І, не сичатимуть сичі. – Сорочка вишита лежала. Закрався вечір. Уже й ніч. І мати хлопця вже шукала, А він – все слухав тітки річ. Коли була я ще маленька – Ходила лише в п’ятий клас, Ридала з горя наша ненька: Вночі забрали тата в нас. І стали ми «враги народа» - П’ять сиріт, діточок малих. Ніде нам не давали входу, Наїлись горя, лиха – лих… Найменші – з голоду померли. Нас трійко вижили, живі. А хліб наш «Родина» пожерла. Нас Бог спасав на кропиві, На лободі і на щириці, На всім, що вилізло з землі. Ми пили воду із криниці – Хоч це, не взяли москалі. Куди підеш – ворожі діти. Нема дороги, лише біль. Як повідрубувані віти. На хлібнім полі, як кукіль. Так все життя. Усіх, як воші, Душила «Родина» чужа: Натурою податки, гроші – Під страхом тюрем і «ружжа». Так ворогами й посивіли, Батьки зогнили в рудниках. «Брати» усе в усім посіли, А нам – кайдани на ногах… Роти заклеїли, зашили, Посіяли глибоко страх. Це в спадщину нам залишили: Он – світить в кожного в очах! І всі бояться обізватись, Щоб не образився наш «брат», І щоб не ввічливим не здатись. Такий сьогодні толерант. Вітають кожного заброду І слухають, відкривши рот. Та, годі вже! Нема народу, Як втратить мову той народ! Немає в роті два язики, Двох не бува державних мов. Смішні не будьмо і безликі, Щоб не топтали знов і знов! Хай вчаться жити, як сусіди І поважати той народ, Який топтали скрізь, завсіди, Хай не бещестять хоч свій рот. І хай зупинять небилиці, І вже не топчуть цілий світ! Брехливі, підлі і безлиці Принесли людям море бід. - Забрали й нашого, Катрусю. Спустіло геть тоді село. Діди старі, жінки, бабусі, А чоловіків не було… Сивіли з горя молодиці: Як рятувати діточок? Нема ні жита ні пшениці – Шукали й поміж подушок. Забрали все. Мов подуріли, Бо заглядали навіть в піч. Боялись, пікнути не сміли. Страшний, голодний був той рік. І їм, рідненьким, теж не з медом, Голодним, босим в Сибірях, Під голим і морозним небом І під прикладом, в кандалах. За що? За що така наруга? Ненависть вовча у людей. Чи кров у вас вже чорна, друга? Морити голодом дітей! Два мільйони й двісті тридцять вісім тисяч! Згубив запеклий ворог-брат! Посіяв, де не повернися, Свою ненависть і розбрат. Як те забути й поклонятись Катам всесвітнім, глитаям! Пора нам, люди, спам’ятатись: Ми не раби – собі затям! І своїм «каком» закріпити Кацапську мову назавжди, Щоб Україну задушити, Щоб не вилазила з нужди. Щоб нас від Бога відділити, В розпусту кинути в розбрат, І вчили нас брехати й пити Й щоб ненавидів брата брат. І всіх лякають без упину І сіють град свій і брехню. Лишають родичів дитину Й життя попалену стерню. Тож просипаймось, українці, І скиньмо вже оте ярмо, Бо горя випили по вінця, В очах, неначе, в нас більмо. І ми не бачимо, не чуєм. Куди нас пхнуть, туди і йдем, І один одного бичуєм, І один одного клянем. Тож, спам’ятаймось, браття милі! До Бога вдаймося усі! Щоби не впасти нам в могилі, А бути в Господа в руці. Бо Він лиш – нам за оборону Від тих ракет і літаків, Як уклякнемо біля трону До ніг Отця усіх Світів. Як ми залишимо не Боже, Усі байки і всіх божків, Тоді спасти усіх нас зможе – Отець всіх духів і Світів.* * - Числа 16:22 "Боже, Боже духів і кожного тіла!" Галина Яхневич.

ID: 674393
Рубрика: Вірші, Поема
дата надходження: 25.06.2016 13:59:39
© дата внесення змiн: 29.07.2016 18:33:16
автор: Тріумф

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (182)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Надія Башинська, 26.06.2016 - 08:29
heart Правда. flo36 Поклонятися і служити треба одному Господу!!!
Тільки Він допоможе!!! flo19 flo04 flo21
 
Тріумф відповів на коментар Надія Башинська, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вам дякую. 16 give_rose smile

Щиросердно запрошую відвідати мою сторінку. http://blahovichennj.blogspot.gr/ give_rose
 
КОЛЮЧКА, 25.06.2016 - 18:53
"Пора нам, люди, спам’ятатись:
Ми не раби – собі затям"

НЕМА СЛІВ cry cry cry 17

ТАК ПРОНИКЛИВО.......
.. good
 
Тріумф відповів на коментар КОЛЮЧКА, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за розуміння. Запрошую вас завітати.
http://blahovichennj.blogspot.gr/ smile
 

Нові твори