Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тріумф: Нема народу, Як втратить мову той народ! - ВІРШ


Тріумф: Нема народу, Як втратить мову той народ! - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 61
Персональный ЧАТ 8Miriam8
Персональный ЧАТ Anna Kharlamova
Персональный ЧАТ Black Heart
Персональный ЧАТ Evgen
Персональный ЧАТ Golden-get
Персональный ЧАТ JuliaN
Персональный ЧАТ Lesi4ka0104
Персональный ЧАТ Natali1991
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ SAKHO
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ Vita)))
Персональный ЧАТ Zoia_Berezovska
Персональный ЧАТ Іжак
Персональный ЧАТ Віктор Северин
Персональный ЧАТ Валентина Ланевич
Персональный ЧАТ Валерій
Персональный ЧАТ Виктория - Р
Персональный ЧАТ Герасимець Оксана
Персональный ЧАТ Дзюменко Маргарита
Персональный ЧАТ Доброніченко Катерина
Персональный ЧАТ КВолынский
Персональный ЧАТ Кароліна Дар
Персональный ЧАТ Крилата
Персональный ЧАТ Людмила Пономаренко
Персональный ЧАТ Миколай Волиняк
Персональный ЧАТ Ніколя Петрович
Персональный ЧАТ Ніна Незламна
Персональный ЧАТ Новоградець
Персональный ЧАТ Олег М.
Персональный ЧАТ Олена Брикса
Персональный ЧАТ Просто Тетяночка
Персональный ЧАТ Сабилла
Персональный ЧАТ Світла (Імашева Світлана)
Персональный ЧАТ Світлана Петренко
Персональный ЧАТ Світлана Семенюк
Персональный ЧАТ Станіслав Безмежний
Персональный ЧАТ Сумирний
Персональный ЧАТ Тетяна Мерега
Персональный ЧАТ Той,що воює з вітряками
Персональный ЧАТ Троянда Пустелі
Персональный ЧАТ Чайківчанка
Персональный ЧАТ Щасниця
Персональный ЧАТ яся

 прихованих - 17 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Нема народу, Як втратить мову той народ!

Тріумф :: Нема народу, Як втратить мову той народ!
Поема Бабуся вишиванку шила. Уже зметала всі куски. Чогось душа її тужила… А може роки вже взнаки. Так, ніби, хтось постукав в двері. Ой, Боже, що це, на добро? Пішла кульгаючи. Відкрила. Поштар протягує перо. Вам лист. Державний. Розпишіться. Шкребла. Не слухалась рука. - Спокійно, тітко, схаменіться, Бо ще оказія яка… – А серце, ніби, в п’яти впало, Осіла злякана, бліда. - Читай, не можу, щось напало... Аби хоч, Боже, не біда. – - Ну, що ж ви, тітко Катерино? - - Не можу я. Бери, читай… Читай, читай, моя дитино. Листів з гербом боюся вкрай. – Поштар швиденько відкриває, І, мовчки, сам читає лист, А потім – тяженько зітхає. Зібравши, весь докупи хист До Катерини промовляє: «Вас просит Родина простить: Отец ваш осуждён несправедливо» Їй світ погас, в очах, в ту ж мить. І заніміла Катерина, І на вустах, немов, печать… - Ну, що ви, тітко, вже година – Допоки будете мовчать? – Ну, хоч заплачте, вголос, з горя, Або силенно закричіть. – - Ніхто не вичерпає моря І того болю, що болить. – - Та ми живемо! Будем жити! Ніхто не може вбити нас. І хоч прийшлося нам служити – Та прийде воля – уже час! – - Прийде, синочку, наша воля І, не хапатимуть вночі Нас чорні ворони в неволю, І, не сичатимуть сичі. – Сорочка вишита лежала. Закрався вечір. Уже й ніч. І мати хлопця вже шукала, А він – все слухав тітки річ. Коли була я ще маленька – Ходила лише в п’ятий клас, Ридала з горя наша ненька: Вночі забрали тата в нас. І стали ми «враги народа» - П’ять сиріт, діточок малих. Ніде нам не давали входу, Наїлись горя, лиха – лих… Найменші – з голоду померли. Нас трійко вижили, живі. А хліб наш «Родина» пожерла. Нас Бог спасав на кропиві, На лободі і на щириці, На всім, що вилізло з землі. Ми пили воду із криниці – Хоч це, не взяли москалі. Куди підеш – ворожі діти. Нема дороги, лише біль. Як повідрубувані віти. На хлібнім полі, як кукіль. Так все життя. Усіх, як воші, Душила «Родина» чужа: Натурою податки, гроші – Під страхом тюрем і «ружжа». Так ворогами й посивіли, Батьки зогнили в рудниках. «Брати» усе в усім посіли, А нам – кайдани на ногах… Роти заклеїли, зашили, Посіяли глибоко страх. Це в спадщину нам залишили: Он – світить в кожного в очах! І всі бояться обізватись, Щоб не образився наш «брат», І щоб не ввічливим не здатись. Такий сьогодні толерант. Вітають кожного заброду І слухають, відкривши рот. Та, годі вже! Нема народу, Як втратить мову той народ! Немає в роті два язики, Двох не бува державних мов. Смішні не будьмо і безликі, Щоб не топтали знов і знов! Хай вчаться жити, як сусіди І поважати той народ, Який топтали скрізь, завсіди, Хай не бещестять хоч свій рот. І хай зупинять небилиці, І вже не топчуть цілий світ! Брехливі, підлі і безлиці Принесли людям море бід. - Забрали й нашого, Катрусю. Спустіло геть тоді село. Діди старі, жінки, бабусі, А чоловіків не було… Сивіли з горя молодиці: Як рятувати діточок? Нема ні жита ні пшениці – Шукали й поміж подушок. Забрали все. Мов подуріли, Бо заглядали навіть в піч. Боялись, пікнути не сміли. Страшний, голодний був той рік. І їм, рідненьким, теж не з медом, Голодним, босим в Сибірях, Під голим і морозним небом І під прикладом, в кандалах. За що? За що така наруга? Ненависть вовча у людей. Чи кров у вас вже чорна, друга? Морити голодом дітей! Два мільйони й двісті тридцять вісім тисяч! Згубив запеклий ворог-брат! Посіяв, де не повернися, Свою ненависть і розбрат. Як те забути й поклонятись Катам всесвітнім, глитаям! Пора нам, люди, спам’ятатись: Ми не раби – собі затям! І своїм «каком» закріпити Кацапську мову назавжди, Щоб Україну задушити, Щоб не вилазила з нужди. Щоб нас від Бога відділити, В розпусту кинути в розбрат, І вчили нас брехати й пити Й щоб ненавидів брата брат. І всіх лякають без упину І сіють град свій і брехню. Лишають родичів дитину Й життя попалену стерню. Тож просипаймось, українці, І скиньмо вже оте ярмо, Бо горя випили по вінця, В очах, неначе, в нас більмо. І ми не бачимо, не чуєм. Куди нас пхнуть, туди і йдем, І один одного бичуєм, І один одного клянем. Тож, спам’ятаймось, браття милі! До Бога вдаймося усі! Щоби не впасти нам в могилі, А бути в Господа в руці. Бо Він лиш – нам за оборону Від тих ракет і літаків, Як уклякнемо біля трону До ніг Отця усіх Світів. Як ми залишимо не Боже, Усі байки і всіх божків, Тоді спасти усіх нас зможе – Отець всіх духів і Світів.* * - Числа 16:22 "Боже, Боже духів і кожного тіла!" Галина Яхневич.

ID: 674393
Рубрика: Вірші, Поема
дата надходження: 25.06.2016 13:59:39
© дата внесення змiн: 29.07.2016 18:33:16
автор: Тріумф

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (153)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Надія Башинська, 26.06.2016 - 08:29
heart Правда. flo36 Поклонятися і служити треба одному Господу!!!
Тільки Він допоможе!!! flo19 flo04 flo21
 
Тріумф відповів на коментар Надія Башинська, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вам дякую. 16 give_rose smile

Щиросердно запрошую відвідати мою сторінку. http://blahovichennj.blogspot.gr/ give_rose
 
КОЛЮЧКА, 25.06.2016 - 18:53
"Пора нам, люди, спам’ятатись:
Ми не раби – собі затям"

НЕМА СЛІВ cry cry cry 17

ТАК ПРОНИКЛИВО.......
.. good
 
Тріумф відповів на коментар КОЛЮЧКА, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за розуміння. Запрошую вас завітати.
http://blahovichennj.blogspot.gr/ smile
 

Нові твори