у річці
пере хтось перину,
пухку, наче піна
на молоці
у золотій дійниці…
білу перину
туго набиту пухом
вербовим і тополиним
білу-білу,
із невловимо ліловим одливом –
будемо скоро спати
солодко і щасливо…
сонця
ясно-червоне півколо
проз на-горбку-жито, синьо-зелене –
і коли тільки встигло?..
уже
на лікоть майже
вище за мене
ні,
планету
спалять не поети,
а психопати,
різнокаліберні
…наївні ж і безпомічні,
як діти –
піїти
себе не здатні захищати
від егоїстів-психопатів,
куди їм до планети?
заплачуть над руїнами і годі –
тоді
для чого нам і справді
здались ботаніки-поети?
рожево-слиняві метелики,
дрібних красот крихкі апологети –
безпомічні ботаніки-поети…
переорати б їх і заскородити,
хай сіються армадами і сходять
армагеддонні рупори-гармати!..
та
Правду не треба доводити,
Правду в собі треба мати
…зоря зійде,
і Правда себе доведе
а поки –
пере хтось перину
у блакитній безкраїй ріці,
пухку, наче піну
на теплому молоці
у золотій дійниці
білу, із невловимо ліловим одливом –
каже, що скоро будемо спати,
солодко і щасливо
25.05.2016
Щодо поетів... Іноді глянеш новини і... Розумієш раптом - кому воно і до чого?- оті вірші? ...що з них користі - світові, а чи окремій людині,яку зачепило не словом- кулею,смертю, відчаєм?... А все ж думаю сенс є. І тут Ви праві - красота. Ось де сенс. І... Я теж ботан з прихільністю - У.
знайшла Вашого коментаря - дивно, що без відповіді моєї... дуже Вам дякую, Уляно... цілковито поділяю Ваші сумніви і почуття... і приємно мені, що Ви також - ботан
вибачайте, що мовчанка так затягнулася - я влітку часто відриваюся від компа і інету, тому багато чого пропускаю іноді
Щодо Вашої "хибної" філософії, пані Валю: "Не оцтом і жовчю, а вином та оливою рани лікують; не злом, а добром можна направити лихого," - казав святий Ієронім.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валю,чудовий вірш,та з ботаніками Ви вще занадто.. Вони ж,як діти,"безвредные".Навіщо їх переорювати? Нехай собі ловлять метеликів.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та я і є - відвертий і закоренілий ботан... і бачу як дратує часом людей оця "рожевослюнявість", треба бо "глаголом жечь", а не ласкати-пестити... та у мене хибна філософія: вважаю, що "лікувати" можна лагідністю і турботою, а не болем і грубощами... штовханнями у спину... хоча віддаю собі звіт, що є люди і їх дуже багато, які розуміють тільки мову батога і дубини... та чи суддя я їм?..
дякую Вам, Михайле, за інтерес до писань моїх, і впевнена - Ви мене зрозуміли насправді, щодо переорювань тих - такий "хід" - заперечувати погоджуючись
ні,
планету
спалять не поети,
а психопати,
різнокаліберні... - так і буде, до цього все і йде, як не прикро... Добре, що хоч поети не втомлюються нагадувати світові про неймовірну красу, яка нас оточує, просту, буденну і неповторну водночас, життєдайну!.. Вірш - і крик душі, і сумна констатація фактів, проти якої не попреш, і ода довершеності природи... Сильно, одним словом.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зате поетів, які нагадують про Красоту, зневажають агресори всіх мастей (психопати, некрофіли) - але чи має це значення? - нам своє робить, як сказано було свого часу...
дякую Вам, Наталю
яка краса у думках, у формі вірша, у слові...недомовлено-вимовлено...у душі засіяне
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані zazemlena я вже бачу про себе остаточно, що найбільше люблю Красоту і готова служити Їй до кінця, бо Красота - один із виявів присутності Бога у світі нашому - отака філософія наразі інша справа, наскільки мені це вдається... але я стараюся з усіх сил пишучи отак відверто про висновки власного самоаналізу, думаю, що кажу не тільки про себе, але і про Вас, бо Ви - любите Красоту