Той,
Хто мені показує ві́рші, –
любить саме такі,
а не інші
інші – кращі-гірші – вірші́
люблять інші…
усяка Творчість
надихається Богом –
і смішні
всі ці змагання-конкурси,
звання-премії-перемоги...
єдиний критерій оцінки ві́ршів:
кращим став завдяки кожному з них світ –
чи гіршим?*
18.06.2016
*ідея оцінювати будь-яку діяльність людини за принципом "кращим чи гіршим" став світ, чи суспільство, чи окрема людина у результаті тієї будь-якої діяльності - належить Сократу; таку думку він висловив у бесіді з риторами, що надзвичайно пишалися вмінням догодити своїм "мистецтвом гарно і переконливо говорити" олігархам, чиновникам, суддям і плебсу, а насамперед - отримати вигоду для себе самих.
Світла думка Коли процес захоплює, результат не є самоціллю. Оцінка теж. Це як у дітей, які уміють радіти процесу гри. А щодо критеріїв, то вони ж відносні. Але якщо є читач, якому припали до душі і допомогли вирішити ту чи іншу дилему вірші, то з'являється відчуття ефективності в поета.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
процес гри - точно Ви визначили при тому, що у цій грі поет (чи й будь-хто у кожній творчості) - не сам - він тільки один із учасників а щодо читача - читач важливий, але не найважливіший у цій грі... головне, щоб читач не був ні обманутим, ні зобов"язаним читати, а робив це з власного бажання і наявності щирого інтересу... якщо ж такого(читача) й зовсім не виявиться, то це лише зараз і тут... вірші, як результат справді творчості - "заради Творчості" - народжуючись (чи матеріалізуючись у слова) вже отримують душу, увіходять у буття... усі вірші - енергетичні сутності і важить якого вони забарвлення і мети, до якої етики- естетики і сфери вони належать, тому поет відповідальний завжди за тих, кого натворив так виходить на рівні метафізичному десь так цей процес розумію я, але це, звичайно, нікого ні до чого не зобов"язує - кожен вільний у волевиявах своїх
єдиний критерій оцінки ві́ршів:
кращим став завдяки кожному з них світ –
чи гіршим? - саме так! Кожен вірш знаходить свого читача і не в рейтингах справа. Поет - посередник між Всесвітом і людьми, який передає словами побачене і відчуте. Мудрі слова!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знову буде в дисонанс, але вже такий я: ні кращим, ні гіршим він від них так і не стає.
бо вже скільки всеоленської поезії він побачив! бо вже яких геніїв слова і музи піднімав до небес і на нерукотворні постаменти ставив!
а все що міг у відповідь - спалював на площах, насміхався в казематах, байдуже вбивав і калічив...
як і понині... як і в цю мить.
правда ваша і Сократова, і мені вона - болем в серці: були виштовхані за двері батьки в славному місті Києві, що не змогли оплатити операцію дитини... і вона тихо помирає, терплячи муку і слухаючи слова. стільки красивих слів!..
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...спалював на площах, насміхався в казематах, байдуже вбивав і калічив..." - але не вбив, і не скалічив до решти, навіть змусивши випити чашу цикути чи розіп"явши на Т-подібній споруді - то може в цьому є якийсь знак?..
Цей вірш має бути титульним на всіх сторінках сайту Клуб Поезіі в червоній рамці, і жирним шрифтом виділені останні три рядки!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Мирославо, погоджуюся з Вами, що корисно почасти нагадувати собі у чому полягає суть творчого обДАРування - хоч поетичного, хоч якого іншого - а полягає воно, якщо роздивитися уважно, у співтворчості з Богом-Творцем