Якби можна було,
Я би перетворила твоє волосся на море,
Полинула в нім з головою,
А ти би мене рятував,
Коли захлинулась тією водою...
Якби можна було,
Я би перетворила твої очі на яструбів.
Ці очі так схожі на яструбів!
Я навіть бачила, як вони
Полишають твоє обличчя,
Як полюють,
Як вполювали мої звички,
Підхопили мене за п'ятки
І викльовували живе
Десь у районі лопатки.
Якби можна було,
Я би перетворила твої плечі на скелі.
І я така хвиля,
Що силою власного життя
Налітає на ці камені,
Розсипається на молекули
Й циклічно повторить те саме.
Я холодна й від скелі у пламені
За мить нагріваюсь до стану
Пари...
Якби можна було,
Я би перетворила твої руки на мости,
Перекинуті через мене.
І я би, позбавлена даху і неба,
Засинала під ними,
І я б прокидалась під ними,
І я би жила під ними.
Та якби можна було,
Я би перетворила тебе
Тільки на тебе...
Я би перетворила себе
Тількі на себе...
Я би перетворила нас
Тільки на нас...
Я би перетворила життя
Тільки на життя...
Я би перетворила любов
Тільки на любов...
Знаєте... У білих віршах дійсно має бути ЩОСЬ, що торкає за душу.... Глибоко...
Якщо ні - це просто набір патетичних слів...
Вибачте...
Діана Власт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені нема за що вас пробачати! Певно, для мене цей вірш значить більше, ніж для вас. І це абсолютно нормально. Оприлюднювати ці вірші для мене - певний експеримент був з самого початку, а за позитивними відгуками я не женуся. Мені досить однієї людини, якій це сподобається. Або навіть і без неї... У вас є своя думка і це чудово! Головне, щоб ви це говорили абсолютно щиро!)
