Пройшло життя... І почалось спочатку.
Те ж небо, люди, ті ж війна і мир.
З них кожен ставить коми замість крапок
Й тріпоче почорнілими крильми.
Приходить вечір - в гості його кличуть,
Приходить ранок - всі його женуть.
Не кожен з них в серцях буває вічним,
Але віддасть він часточку вогню.
Народ безсмертний, бо нові приходять -
Вночі в диму троянди розцвіли.
Не кожен пізнає свої безодні,
Бо не встигає вилізти з пітьми.
Покинуті світанки в двері лізуть,
Та їх не відчинятимуть вони.
Нащадки сонця, що заходить пізно -
Це ті, хто в Темних Вежах проросли.
04-05.06.16
Але ж і образність! якби був вимірювач, то зашкалював би! але мені чомусь часто хочеться сперечатися з тобою щодо вибору рубрики. От щось мілко тут звучить Міська урбаністична поезія. Надто образно, надто глибоко. Та справи твої
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шкода, що тут не можна кілька рубрик ставити
Але...
І дякую, що завітала!
Приходить вечір - в гості його кличуть,
Приходить ранок - всі його женуть.
Так і є.
А життя кожен проживає своє... І хто ми - залежить від того, ким себе самі призначаємо: піщинками у Всесвіті чи володарями Всесвіту Головне - рівновагу не втратити.
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
…Нащадки Сонця, що заходить пізно -
Це ті, хто в Темних Вежах проросли…
Цей вірш зміг пробудити в мені безліч найрізноманітніших асоціацій: від реалій сьогодення, особистого життя до циклу романів Стівена Кінга…
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00