маю за ребрами чорного кошика –
складати людські образи
в павутині цього повітря втрачено
зір і пильність
на моїх павуках пил і пісок
вони п’ють від нудьги мартіні і вирощують
електронних псів
маю томик Руссо та малий
мій Еміль вже переріс
порносайти
…гряде світова нудьга…
ти тільки скажи –
я змайструю колиску горіхову
я вижену з Нашого Дому
чорних блідих вузькооких
відродимо чистий дух…
кого ти бажаєш?
хлопчика? дівчинку?
мовчиш…
слинявий місяць вирощує довгі споруди
наче гриби в теплиці
потрапляють у пута тріщин переповнені дитбудинки
(щороку все більше)
перебито співзвуччя схопила світ
істерія
і тому мені краще
плекати друзів своїх мовчазних
ніж бути між тими що нахилились
хто на більярдом
хто над розрізаним серцем
чи над карнавалом сміття
