Садова принцеса – ромашка тендітна,
На ніжці тоненькій красуня розквітла,
У білому платті, в зелених мережках,
Із золота личко, неначе в сережках.
А поряд здивовано мак поглядає,
Він, схоже, давно вже ромашку кохає.
Ніяк їй освідчитись мак не зуміє,
Як хоче, одразу ще більш червоніє.
В волошок у неба блакить запозичена,
В сусідстві з ромашками, милими личками.
І схожий мій сад так на поле величне,
Відсутня лише скатертина пшенична.
Як бува, Шостацька Люда
Їде якось у село,
Так і знай, пізнають люди,
Що в природі там було.
Маки там сором*язливо
Закохалися в ромашок.
Зозулята вкрай сміливо
Кличуть "Мамо!" чужих пташок.
У водоймах теж не слабо --
Надзвичайно, аж пекельно.
Пісню там виводять жаби
Дружнім хором, а капельно.
Про події аномальні
Часто згадує Людмила
Поетично. Й це -- нормально,
Більше того -- дуже мило.
Хай частіше їздить Люда
На сільську оту природу.
Тоді й будуть знати люди
Те, чого не знали зроду.
Це Вам, пані Людмило, невеличкий подарунок-експромт за Ваші чудові віршики про природу.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оце так подарунок!Щиро Вам вдячна,пане Миколо.Дуже-дуже сподобався добрий вірш про мене,такий може написати тільки дуже добра людина і талановитий поет,як Ви.Ви дуже вміло підмітили різнобарв'я тем.Зараз же розміщу вірш Вам у подарунок.Читайте.Дякую Вам.Ви мені сьогодні створили гарний настрій.
Прекрасная ода ромашке красивой,
Растущей в полях и на клумбах как диво,
Как чудо природы прекрасной планеты,
Под небом лазурным, под солнечным светом....
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Посміхаюсь щасливо від такого поетичного коментаря.І за ромашку дуже приємно.
Гарний вiрш, Людмило. Дуже майстерно ви описали природу. Виникають асоцiацii з пiснею Руслани Лижичко:
Вона була, неначе дитина, принцеса лугiв
Вона одна володарка лiсу, тварин i птахiв
Зростаючи в некожених травах, серед лiлей
Вона була променем свiтла серед людей.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00