Я прірва, ще й глибоководна,
Я океан – старезна лінь,
І романтично-благородна,
Як птаха, ти із сновидінь.
Прошу тебе – пірнай у мене,
І поміняється наш стан:
Мій від тепла твого не змерзне,
А твій загоїться від ран.
Мікроби вб’є води солоність,
Веселі звуки, змінять гул,
Розкрию водяні долоні,
Аби лишень процес відбувсь.
Пливи до світлих горизонтів,
Орієнтуйся на зірки,
Повз велетнів еврибіонтів*,
Що вижили крізь всі віки.
Купайся у моїх широтах,
В яких не видно берегів,
І не питай чому ще хтось там
Бульки пускає аж на дні.
Гойдайся в гамаку на хвилях,
Милуйся Місяцем в ночі,
Тут плин з вузлів, а відстань в милях.
Я ж океан – того й хотів!
еврибіонти* - біологічні види з великою пристосовуваністю до змін навколишнього середовища.
