Так намагаються поети потрібне слово підібрать
Цвяшком забити у багети, та на підносі все подать..
В меню все просто- перше, друге, компот під закуссю вишень
Грає аж бражиться під Ельзу, всі в вишиванках- пік пісень!
Я не сміюся і не плачу, сором стискає до грудей
Підходить солодом полинним, десертом скапує до ніг
Кров голубина, пахне м'ята, а, кажуть нюхати то гріх..
Гріх- то є спецій? Чи напоєм, а може залпом його геть,
Геть не лякатись тих кав'ярень, не куштувати той пиріг.
Поети прагнуть до кохання, його до трапези несуть
У вітах дивних сподівання, описують поети луг
Ховають морок свій в світання, а їхнє слово йде під плуг..
А там під під листям, під ріллею зернятко квапиться й росте
Мовою рідною психеї,- поета слово золоте..
