Віршована розповідь
Літнього дня, дощик пройшов
Поливав рясно, стрімголов
У вікно Сашко виглядав
Хай скінчиться, довго чекав.
Мама й тато на роботах
Взувсь, поплентавсь у чоботях
Так добренько, вже на душі
Погулять по мокрій траві.
Величезні калабані
Аж виблискують на сонці
Й гусенятка тут ходили
По водичці, лапки мили
Гусак гордо подивлявся
До водиці нахилявся
Аж тут, Сашко по калюжі
Немов, у великій ямі.
Кричав, дражнився з гусаком
Та розмахався чоботом
Вмить багнюка полетіла
Гусеняток всіх накрила.
Гусак, сердито прокричав
Й відразу на Сашка напав
В калюжу гепнувся, лежить
Багнюка, на вустах блищить
Ледь піднявся, весь в болоті
Як той човен при потопі
Замерз, труситься, вже й плаче
Що ж він мамі тепер скаже?
Та вже він, біля хатини
Руки чорні, мов крижини
На порозі стоїть мама
Спересердя закричала…
Давай, хутко у ванну!
Ще чаю, зараз принесу
Сашко слухався і мовчав
З під чола, лише поглядав.
А тепер йди у куточок
Ох,мій маленький морячок
Та цей урок, запам`ятай
Менших за себе, не чіпай!
25.05.2016р
пам'ятаю, як був малим. гостювали в баби в селі. пішов дощ. рясний такий, нівроку. гарних калабатин наробив. у баби пориці росли в нижній частині подвір'я, і їх залило водою. я взувся у чоботи, і пішов їсти ті пориці. а земля розмокла і перетворилася на мул. ходив я собі, общипував кущі. аж тут в мене від довгого стояння на одному місці ноги загрузли в те болото. порипався я трішечки, і впав... закричав, заплакав, - мене витягли. а я весь мокрий, в болоті, чоботи повні води! ото мені тоді дісталося від мами!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таке життя на віку всього буває !!!Дитинство завжди згадується ,якщо щось подібне прочитаєш.
