Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: dovgiy: ДО ОМРІЯНОЇ. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я й не сподівався... Дякую сердечно Вам!dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам дякую, Олю! Стільки розбитих сердець...Ганна Верес (Демиденко), 18.05.2016 - 23:59
Як же ж гарно про пережите! А літа… а літа – відлітають… В далечінь звідки зовсім нема Вороття в сьогодення летюче. А за хмарами прийде зима, Сніг закриє оазу квітучу Де ще залишки мрій, сподівань... Обираю. dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Ґаню! Розумієте Ви людську душу...dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це все, що від мене залишилось... одна душа...Дякую Вам! dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Світлано! Це Вашу душу пробиває,а з багатьма так не буває... dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не потому, что сердцу больно,А потому, что есть оно... Спасибо Вам! dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Красивая песня! Спасибо! Вы так внимательны... трогает до глубины...dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Надюша! Я тоже растаял... Кто теперь эту жидкость будет убирать - не знаю...Н-А-Д-І-Я, 18.05.2016 - 12:03
Дуже гарні, душевні, Петре, у вас вірші...Сумую разом з вами і надіюся на шматочок щастя, яке ще подарує вам доля... dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З ким? І Коли? Шлагбаум вже перед носом...Я Вам дуже й дуже дякую! Сльозинка Вашого суму - теж неабияка нагорода для моєї душі!.. Віталій Назарук, 18.05.2016 - 09:06
Я ще бачу себе молодим, А літа… а літа – відлітають… І я, друже... Браво! dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Віталію... багато спільного приходить у наші сни.Душа людська напевно не знає віку. Наче зупинилась десь там, де тобі ще 18 - 20 літ, і здається, ще попереду стільки обрію для життя, для звершень... аж раптом бачиш шлагбаум, за яким фінал всьому. Яка ж несправедливість та іронія буття! Дякую за все, друже! |
|
|