Кажуть, в жінки віку не питають...
Скільки там накувано тобі...
Що вони про вік, зозулі, знають,-
Скапало у радості- журбі...
З усміхом - у радості-любові,
У біді-печалі - у сльозах...
Ревнощі і зради - у одної,
Друга - як волошка у житах...
Що тій птасі відати про долю,
Що летить назустріч всім вітрам ?
Звісно, птаха завше має волю,
Та й потомство - не для неї храм ...
Таки не варто в неї вік питати,
Занадто жінка схильна до принад...
Я - з досвідом !- Доводиться казати...
Але... літами... Як же ж хочеться назад !
