Світанок скупався у росах
І сонце наповну царює,
Здивований день стоголосо
Красоти невтомно малює.
Ставок відзеркалює вроду
І лебедів плавний танок,
Лелеки пішли по городах,
Поважно рахуючи крок.
Обнявшись із юністю квітень,
Вдягає в смарагди весну,
Мережить сади й оксамитом,
Вкриває красуню ясну.
І небо – безкрайної сині,
Хмелію з красот без вина...
Та горе моїй Батьківщині:
На сході – убивча війна...
Там також могли бути весни
І радість цвіла б пишним садом,
Якби мирним людям не несли
Ці “русские весны” із “Градом».
"Та горе моїй Батьківщині
На сході – убивча війна..." Мабуть, тому й весна незвична, особливо гарна, немов у своєму цвітінні нагадує, для чого цей світ...
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,весна дає початок усім красотам і ні в кого немає права їх скасовувати.Дякую Вам за цікаву думку.
Майстерно, образно, а головне, що автор вболіває за мирне небо над Україною. Дякую за такий прекрасний твір. Обираю.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я намагаюсь писати щось мальовниче,веселе,а сама думаю весь час про тих,хто постраждав від цієї безглуздої війни.Ця війна для нас - Вітчизняна ХХ1 ст.Дякую Вам,Ганно,за Вашу підтримку і оцінку.
Дуже гарний вiрш, Людмило. Так що найбiльше дивуе, у нас в Краматорську вже скоро два роки, як звiльнили мiсто вiд ДНРiвцiв, а половина городян симпатизуе сепаратистам. Це ж я не з чуток знаю, достатньо послухати про що кажуть на лавочках, на зупинках громадського транспорту. Тiльки й варнякають, що про громадянську вiйну та про карателiв.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Уявляю,яке у Вас складне життя.Дуже важко,коли немає взаєморозуміння.Дякую Вам за добрі слова.
Якийсь дуже важливий урок ми повинні винести з цієї війни, крім тих, які вже винесли. В усякому разі, Україна має стати ареною початку нової епохи існування людства - епохи істини і любові, милосердя і турботи про людину. Ми вже були меншим братом у руському мірі, це довело нас до зубожіння та війни. То ж тепер, крокуючи до Європейської співдружності народів, ми призвані нести туди возвишення вічних цінностей і бути не бідним родичем, а світочем братерської любові між людьми, прикладом гідності і достоїнства у повному розумінні цих понять.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Абсолютно погоджуюсь з Вами.Це випробування для нашої держави має зробити нас усіх кращими,сильними і світ має прийняти нас повноцінним учасником світових процесів.