Малюнок: Художник Владимир Волегов. Загадка женщины....
Источник: worldart.uol.ua/text/4019005/?open=true
Жінка - в поривах. У мріях! В собі...
Часто й сама не збагне до кінця.
Миті мигтять... Змінна рухів тобі
Буде здаватись - брела в манівцях.
В дійсності ж йшла по своїй лиш осі.
Жінка... Зигзагом. Душа - у сльозі.
День твій фарбує гірчинкою кави.
Пестить утому, мов смак шоколад.
Колір у зваби злегка́ зеленавий,
В тон цих очей, що стріляють навгад.
Вії частенько так замиготять...
Матимуть очі ці все, що схотять!
Шелестом трав голос ніжно веде
В прихисток ласки... Затишшя вогню.
Ах, неуважний! Вбік рух сколихне
Полум"я з надр. Ту стихію спиню
Карою пестощів, що на межі.
Мука: віддати? ..Чи взяти собі...
Банально, але сила жінки - у її слабості (примарній, звичайно). Гарно написали, Мар’яночко.
Трішки муляє мені слово "задріботять".Я б замінив, хоча б на "замигтять", чи "замиготять".Вибачте за нахабство, але ж ми - друзі.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви класний друг, Вітю, бо щиро переймаєтесь моїм неуцтвом (я пишу як розмовляю а мова у мене так і "дріботить" всілякими слівцями, не завжди добрими )
Спасибі вам за дружбу