Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Васильєва (Лєгостаєва): Хрещення княгині Ольги - ВІРШ

logo
Людмила Васильєва (Лєгостаєва): Хрещення княгині Ольги - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Хрещення княгині Ольги

Людмила Васильєва (Лєгостаєва) :: Хрещення княгині Ольги
Із Києва до Візантії
Поміж високих  берегів
Пливли ладьї – різьблені змії
Відлякували ворогів.
На палубі струнка княгиня
Вдивлялась в неба далечінь.
У неї очі такі ж сині.
Як і дніпрова глибочінь,
Такі ж русяві її коси, 
Немов колосся у жнива,
Не молода вже, але осінь
Її краси не зайняла.
Вона стояла й міркувала,
Про цей найвищий свій візит,
А сонце успіх віщувало
У цареградових  воріт.
Дніпро був лагідним і тихим,
Й покірно в море прямував,
Ніщо не віщувало лиха,
Вже дві доби похід тривав.
Попереду йшли охоронці
З дружини сина – вояка,
Сам Святослав в чужій сторонці
Навчав хазарів гопака.
Ніяк не вмів він мирно жити,
Не  був ласкавим до жінок,
Весь час в сідлі, несамовитий.
Зітхала: «Ох, синок-синок!»
І мріяла про світлу днину,
Коли не буде більше війн,
І прийде спокій у країну,
І правитиме Руссю він!
Так мріяла та милувалась
На білі цегляні хатки,
Навколо села простягались
На пагорбах Дніпра-ріки!
Ліси  мінялися степами,
Широкими мов океан,
І син небо над житами
Здіймалось прапором слов'ян.

Й завмерла Ольга на хвилину.
Мов щось побачила в житах -
Майбутню на Русі країну,
Яка народиться в віках,
Побачила міста великі,
Машини дивні і човни,
І де степи буяли дикі,
Будинки – вежі цегляні,
І там, де капище Стрибога
Збирало на свята дніпрян,
Чорніла наче  скло підлога,
І називалася -  майдан.
Хрести здіймалися у небо,
Там був тепер єдиний Бог,
В язичництві нема потреби,
Та ще попереду цей крок.

Тривала подорож княгині,
Та раптом з неба хлинув дощ,
Чорнильним стало небо синє,
Вода мов темне скло також.
На берег треба повертати,
Але ж ті хвилі не дають,
Княгині би у теплу хату,
Перевдягнутись і заснуть.
Раптово острівець маленький,
Й на ньому вогник миготить,
Човни  дістались потихеньку
Де заводь і не так шумить.
Зійшли мандрівники на сушу,
І рушили на маячок,
А вітер витрясав з них душу,
Й кущі чіпляли на гачок.
Дійшли нарешті до паркану
Старий дружинник –поводир
Постукав у високу браму,
Де був місцевий  монастир.
Цей острів Монастирським звався
Він не великий, не малий,
І князь Олег тут зупинявся,
Тож для князів він майже свій.
Хрещені руси  заснували
Собі маленький тут  Афон,
Ченці вже  на ніч полягали, 
Та раптом гості: Геть і сон!
Впустили всіх, нагодували,
Благословили їх до сну,
Ще мить, і подорожні спали,
Під грізний рокіт Перуну!

На ранок, як пройшла негода,
І сонце обігріло світ,
Краса весняної природи 
Засяяла, мов хризоліт, 
У  кожнім острова куточку,
На квітах, і на стеблах  трав,
На молодесеньких листочках,
Мов хтось смарагди розсипав.
Гутарить весело дружина,
Готує в подорож човни
І хоч їх прийняли гостинно,
Не зволікають час вони.
Не хочеться лишати острів
Княгині, тут би і жила,
Тут  віра в серце лине просто,
Тягар гріхів з душі б зняла.
На темну Русь чарівне світло -
Христове сяйво   принесла б.
Як Візантія  Русь розквітла б,
Містами й селами зросла б.
Так мріяла собі княгиня,
Та для Русі потрібен час.
Хоч проростало вже коріння -
Життя новітнього каркас.
І подорож до Візантії -
Це перший до зростання крок,
Що Ольга на Русі  посіє
Зійде у визначений строк.
Її онук і син рабині
Що ще прутом  ганяє кіз,
Колись в Дніпро Перуна скине,
Й старе все піде під укіс.

І зрозуміють у Царграді,
Як Ольга ввійде у палац,
Русь підкорити їхній владі -
Не вийде, втрачений їх шанс.
Що  ні величчя Візантії,
Ні  пишність двору і прикрас
На цю розумницю не діють,
Вона обійдеться й без нас.
Що Русь – то рівна їм держава,
А не прислужниця царів,
І пролунає її слава
До самих дальніх берегів.
Вже на  Дніпрі  співають дзвони
Своїх церков, монастирів,
І пишуться нові ікони
Руками київських майстрів.

Тож   Ольга тільки посміхалась,
Як згадувала свій візит,
Що вже хрещеною дісталась 
До цареградових воріт.
Як  здивувався імператор,
Сказати й слова їй не зміг
А патріарх - їх агітатор,
Занервував і з часом збіг.
Бо не у пишній Візантії,
А у ченців, в  монастирі
Вона здійснила давні мрії
І ХРЕЩЕНА БУЛА в Дніпрі.

ID:  662903
Рубрика: Поезія, Балада
дата надходження: 29.04.2016 14:48:42
© дата внесення змiн: 29.04.2016 14:48:42
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: горлиця
Прочитаний усіма відвідувачами (821)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

give_rose give_rose give_rose
Що ні величчя Візантії,
Ні пишність двору і прикрас
На цю розумницю не діють,
Вона обійдеться й без нас.
Що Русь – то рівна їм держава,
А не прислужниця царів,
І пролунає її слава
До самих дальніх берегів.
Вибачте за таку довгу цітату,
Але дуже мені ці рядки сподобалися. Так, і Свята Ольга, і її великий онук Володимир були мудрими людьми, які узявші від Візантії Світло Христової віри не дозволили лукавим грекам підкорити Русь своєму політичному впливу. І суто поетично вірш також дуже вдалий!
 
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Євгене! Так саме цю ідею і хотіла донести цим віршем! Теж шанобливо ставлюся до історії наших предків - мудрих князів, які були першими реформаторами і новаторами свого часу! Хотілося б бачити таких і серед сучасних державних мужів...Але їх чомусь немає... friends flo34 39
 
горлиця, 30.04.2016 - 16:35
Прекрасно описано історичну подію. Так, Ольга охрестилася ще перед Хрещенням Київської Русі. Між іншим, не тільки вона одна, що вже була христіянкою коли Володимир охристив Русь і сам охрестився.
Твір заслуговує на пошану. Беру собі. Дякую. 12 12 12 16 16 16
 
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко, за твій голос на мою підтримку!З Великоднем! Щастя тобі й родині! friends give_rose give_rose give_rose
 
Вика Мигиден, 30.04.2016 - 12:28
Коли назвали мої слова возвеличення Христа над владною княгинею - змішуванням грішного з праведним.
Мої слова означають, що Він - Святий Божий Син, а вона - грішниця, котру Ви намагаєтесь возвеличити.
Але Ви назвали це змішуванням грішного з праведним. Значить, не згодні з моїм ствердженням.
 
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Віка, я Вас почула! Дякую за думку! Так не можу погодитись з вами, хоча б тому, що Богу - Богове, а людині - своє. Порівнювати не порівняльні речі не можливо. До речі, церква високо оцінила діяльність княгині Ольги, інакше б не зарахувала її до лику святих! Зачекаю критичних відгуків і інших колег!
 
Вика Мигиден, 30.04.2016 - 00:23
Отже, Ви стверджуєте, що Христос грішний, а ваша мстива княгиня - праведна?
 
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Де я стверджувала, що він грішний, а княгиня праведна?
 
Вика Мигиден, 29.04.2016 - 16:54
Я зрозуміла Ваші благі наміри. Але ж благі наміри завжди мають печальний кінець, якщо людина не шукає істини.
А істиною являється сам Христос, тому Його хрещення в Іордані є знаменною подією для людства. А Ваша історія припахає підміною величності хрещення Ісуса хрещенням політика, чи то ба властителя заради своїх політичних амбіцій. Вся ця історія із зловживаннями Христової віри державними діячами не відповідає Христовому вченню. Ось цього Ви не почули у моєму питанні, на жаль.
 
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Віка, ви змішали грішне з праведним. Христос - один для усього людства, один Новий Завіт, одні заповіді, і віра у його воскресіння - істина, що дає спасіння. Тепер скажіть на скільки течій поділилось християнство, і що завадило Русі прийняти той же католицизм? Хто вирішував, яка віра буде на Русі? Політики, державні діячі, бо послів до них приходило багато від усіх конфесій. Ольга була найрозумніший політик свого часу, своїм власним прикладом- хрещення змусила інших задуматись, а де-кого і прийняти Христа своїм спасителем.І звичайно одним цілим народ стає, коли в нього є те, що його поєднує, а не розділяє.не віра у різних ідолів(при чому - у різних племен, були різні головні боги),а віра у єдиного Бога, святу Трійцю, відчуття що ми один народ- одної віри. А до хрещення Володимира на Русі вже були християни - не тільки приїжджі греки, а й свої русичі, що я й хотіла показати своїм віршем.
Чи щирі були князі у своїй новій вірі чи ні,ми не дізнаємось зараз, але я вірю, що такі дійсно прозріли від сліпоти духовної і просвітили народ.
 
Вика Мигиден, 29.04.2016 - 15:06
В чім суть благовістя в цій історії? Чому у вірші ні слова про Христа?
І чим краще цареве християнство від від народного язичництва? Не здається Вам, що у народних віруваннях Христа було більше, ніж у силою нав'язаному іноземному християнстві?
 
Людмила Васильєва (Лєгостаєва) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В цьому вірші - Київська Русь - прототип давньої України. Христос один, а релігій багато, християнство було потрібно для об"єднання різних племен у єдину державу, і Ольга це розуміла, але втілити її бажання зміг тільки Володимир - її онук. Справа не в тім, що християнство до нас прийшло з Візантії, а в тому що на Русі воно одержало нову форму, і сподівання Візантії, що вони зможуть через своїх попів керувати Руссю-Україною не виправдалось. Це спроба намалювати бачення майбутньої України очима княгині Ольги, яка (за віршем) охрестилася не у Візантії, а на Монастирському острові, де є легенда вона зупинялась на шляху до Візантії!
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
Синонім до слова:  Прибулець
dashavsky: - Пришилепинець.
x
Нові твори
Обрати твори за період: