Двадцять шість діб на чужині
Як воно там, тобі без нас ?
Може кращі вода, світло й газ ?
А чи джерелом лине час ?
Знаю люди там точно інші
Зорі певне, що там ясніші
І світанки оку миліші
Хліб із маслом, чи смачніші ?
Та по правді нема ніде краще
А ніж там, де рідні серцю
Тут повітря смакує надще
А відчинеш знайому дверцю …
… і по росах й сонних містах
Неквапливо пройтись під липами
Соком рідних земель налитими
І одразу душа ожива
Знаю так і тому питаю
На чужині інакше, знаю
Слів знайомих нема де чути
Так не довго й себе забути
Серцем чистою повертайся
На прадідівські стежки й простори
Вже чекають сонце і зорі
Ріки, гори, моря і доли