Між нами що лишилось? – лиш образи.
А в спілкуванні тільки сірі фрази.
Сергій Пікарось "Два кольори мої....Асоціації (цикл)"http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648190Дякую за натхнення!
Злість їжачком проростає в душу.
Голки образ назбирають дні
гострих слівець, зіржавілих "мушу"....
Знову відстрибують впорожні
прагнення ті, що були, мов тиски,
вщент обважнілі від мрій, бажань.
Зараз й на сум не знайдеться маски,
гнів перелив край гучних терзань.
Пристрасть - в ненависть! Вогонь - у попіл.
Все ж кругом далі тече... Тече.
Ось - апатичність взамін утопій.
Сірий все ж колір. Налий іще!
Хай затушую криваві барви
наших баталій, ударів, ран.
Спокій нам фоном контрастним стане...
Ніжністю свій розпочнем роман.
а скільки відтінків у сірому можна розгледіти, а яким фоном він може стати для майстра почуттів і любителя життя!
ну не лайте ви його з автором, із Сергієм, а скористайтесь, красу і багатства його можливостей нам рокривайте, бо он як гарно виходить "проти"!
у сірому - всі кольори сховатися можуть, як і в білому. то лише чорний - край
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, ні, Касьяньчику, дорогий! І не думали лаяти, навпаки, хотіла показати що цей колір теж має місце в житті і не завжди несе негативне забарвлення, просто треба вміти розгледіти його теплі відтінки Дякую за ваші відвідини