Мойім улюбленим крокусам
Вони були справжніми героями, хоч і зовсім беззахисні.
Вони були мужніми войінами, хоч на вигляд надзвичайно тендітні.
Вони були невідступними прикордонниками, відстоюючи завойовану весною територію і являючи собою йійі кольоровий прапор.
На них задивлялося сонце й починало світити веселіше!
Йіх споглядало небо й голубіло яскравіше!
Побачивши йіх, дрізд всівся поруч на гілці й заходився співати!
Ну а я, милуючись ними, раділа і сонцю, і небу, і вітру, і дрозду, і тому, що живу і можу це все бачити й чути!
І ось тепер лишилися від них лише побляклі кольорові тіні - ніби воскові, тільця, що безсило лежать на землі.
Ніщо не минає так швидко, як щастя і краса.
Усе гарне живе так недовго.
Ось-ось природа вибухне рясним кольоровим цвітом!
Почнеться спражнє свято весни!
Але, як перше кохання, найдорожчими будуть вони, які на сірій пустельній клумбі палахкотіли різнокольоровими вогниками, відстоюючи весну в найхолодніший час!
